У січні 1918 року родина видатного архітектора та голови Державної академії мистецтв України Василя Кричевського ледь не загинула під час обстрілу більшовиками. Якби вони затрималися в помешканні всього на кілька секунд, вибух міг забрати життя всієї родини, включаючи немовля. Ця історія нагадує про крихкість життя у часи революційних потрясінь у Києві.

Події розгорталися в будинку, де мешкав Кричевський зі своєю дружиною Євгенією та їхньою дитиною. Євгенія згадувала, як чоловік вийшов у передпокій з місячним немовлям, а вона встигла скласти цінні речі в коробку, побоюючись грабунку з боку більшовиків, що займали місто. Вона встигла забрати коштовності з банку, розуміючи загрозу.

У момент, коли Василь Григорович закривав за дружиною двері, у будинок влучила гарматна куля. Вибух пролунав у грубі їдальні, розносячи хмари вапна, диму та сажі. Дружина описувала відчуття, ніби хтось свердлить їй зуби, а Василь наспіх накидав на неї кожушок, щоб врятувати від уламків.

Нижче, у під'їзді, Анатоль Петрицький, який орендував у них кімнату, кричав, попереджаючи про небезпеку: кухонні двері вискочили на балкон, і їх міг вбити вибух. У цю саму мить лунав гуркіт, і удар повітря з силою зачинив двері, змусивши подружжя з дітьми ледь не втриматися на ногах.

Цей випадок став свідченням того, наскільки близько до смерті перебували найвидатніші постаті української культури того часу. Василь Кричевський, автор унікального стилю український модерн, врятувався завдяки випадковому поєднанню обставин та швидкій реакції.

Історія родини Кричевських залишається важливим історичним документом, що демонструє ціну, яку доводилося платити за збереження української культури в умовах війни та політичної нестабільності 1918 року.