Більшість агрогосподарств задовольняється двома підживленнями за вегетаційний період, вважаючи цю задачу вирішеною. Проте саме третя операція в критичну фазу прапорцевого листка визначає кінцевий клас зерна і впливає на цінову вартість продукції. Пропуск цього етапу може коштувати власникам 500–800 гривень за тонну під час серпневої реалізації.

У період формування прапорцевого листка рослина входить у фази BBCH 37–49, коли відбувається інтенсивне зростання колосового апарату. Це єдиний момент, коли втручання агронома безпосередньо впливає на якість майбутнього зерна. Позакореневе внесення азоту сприяє перетоку живильних речовин в колос і повному заповненню зернівок, особливо при відсутності вологи.

Найчастіше для листкової підживлення використовують аміачну селітру або карбамід, хоча КАС-добрива можуть швидко позитивно вплинути на рослину. Проте азотні форми КАС схильні викликати опіки листків та колосків, що загрожує зменшенням врожаю. Карбамід конвертується повільніше і має нижчу ризикованість, але потребує точних температурних умов для ефективності.

Важливим фактором є час обробки. Оптимальний період — ранок між 4 та 8 годинами, коли на листках зберігається роса, а температура не перевищує 20 градусів Цельсія. У проміжок 4–8 годин ранку восковий шар листка найбільш проникний, що покращує засвоєння добрив. Якщо температура повітря піднімається вище +15 градусів, втрати аміаку можуть сягати чверті вносеної норми.

Практичні агрономи з АФ «Козацька» радять додати сульфат магнію у нормі 3 кг/га при кожному підживленні. Поєднання фунгіцидної обробки з листковим внесенням дозволяє вирішити дві важливі задачі за один виїзд техніки. В окремих випадках, зокрема в степовах зонах, дробові підживлення дозволяють збільшити врожайність з 3 до 6 тонн на гектар.

Економічний ризик пропуску останнього підживлення є суттєвим. При врожаї 6 тонн з гектара на площі 500 гектарів відмова від одного підживлення може призвести до втрати 1,5–2,4 мільйона гривень прибутку. Тому питання закритого класу зерна має вирішуватися вже в квітні–травні, коли формується потенціал майбутніх доходів.

Для запобігання втрат азоту від волатилізації після розкидання карбаміду рекомендується провести боронування або планувати внесення перед невеликим опадами. Концентрація розчину має зменшуватися на пізніх стадіях: від 10–12% у фазі прапорцевого листка до 8–10% при колосінні. Це дозволяє уникнути опіків колоска і забезпечити якість зерна відповідно до вимог споживця.

Технологічна схема включає четверте підживлення на початку колосіння у дозі 10–20 кг/га аміачної селітри. У цей період кореневе застосування вже менш дієве, тому ефективним є лише листковий шлях за допомогою 8–15% розчину карбаміду. Грамотне планування підживлень дозволяє досягти високих врожаїв навіть у регіонах, де пшениця вважалась менш плідною.