Вчені з'ясували, як виглядали шоломи воїнів Київської Русі, розкривши деталі їхньої конструкції та призначення. У період X–XIII століть дружинники носили сфероконічні шоломи, які ефективно розсіювали удари холодної зброї та забезпечували зручність під час тривалих битв. Ці вироби були не лише засобом захисту, а й важливим елементом військової культури та статусу воїна.

Основною формою була металева конструкція із загостреним верхом, що часто доповнювалася наносником — вертикальною пластиною для захисту носа та лоба. Для безпеки шиї та потилиці до шолома кріпилася бармиця, кольчужна сітка, яка додавала додаткового рівня захисту. Зовнішній вигляд міг варіюватися залежно від регіону та рангу воїна, від простих залізних виробів до оздоблених варіантів для княжої дружини.

Виготовленням шоломів займалися майстри-зброяри при княжих дворах або в ремісничих кварталах Києва, Чернігова та Переяслава. Основним матеріалом слугувало залізо, яке обробляли методом кування та зварювання окремих частин. Для зміцнення та декору використовували термічну обробку, а також вставки з бронзи, міді, срібла та навіть позолоти, що підкреслювало близькість воїна до князя.

Шоломи виконували й представницьку функцію: на верхівці часто розміщували навершя для кріплення прапорця, а поверхню прикрашали гравіюванням, орнаментами та стилізованими викрутками, що створювали ефект «залізного обличчя» для залякування ворога. Археологічні знахідки, зокрема шолом, виявлений у Києві 1834 року, стали основою для сучасних реконструкцій та музейних експозицій в Україні та Польщі.

Сучасні дослідники продовжують вивчати технології виробництва шоломів, використовуючи методи металографії та 3D-моделювання. Ці дослідження дозволяють глибше зрозуміти рівень розвитку військової справи у Київській Русі та підтверджують, що шоломи були поширеним і високотехнологічним елементом екіпірування дружинників того часу.