Про це в інтерв'ю РБК-Україна розповів радіоеколог і генеральний директор "Екоцентру" Сергій Кірєєв. Вода - головний "транспорт" За словами фахівця, від 90% до 98% активності радіонуклідів виноситься за межі зони через поверхневі води - річки і водотоки басейну Прип'яті. Сьогодні концентрація ізотопів у воді зазвичай не перевищує гігієнічні нормативи.

Вона істотно менша за показники перших років після аварії, коли ще не було захисних дамб. Раніше, під час повені, річка виходила на забруднені ділянки заплави та змивала радіонукліди далі за течією. Так було в 1991-92-х.

Фото до матеріалу: Як зараз переміщуються радіоактивні частинки з Чорнобиля

А в 1999-му, коли на річці з льоду утворилися "пробки" і вода вийшла з берегів, тоді певний час вміст радіонуклідів перевищував встановлені нормативи, - згадує експерт. Після спорудження двох захисних дамб такого масового змиву вже не відбувається. Обсяг виносу радіоактивних частинок безпосередньо залежить від рівня водності Прип'яті.

Останніми роками спостерігається гідрологічна посуха, тому винос радіонуклідів значно менший, ніж був у роки високої водності, - пояснює Кірєєв. Повітря і пожежі Другий шлях - повітряний. Радіоактивний пил піднімається під час масштабних інженерних робіт або пожеж.

І хоча пожежі - події короткочасні, їхні наслідки можуть бути катастрофічними: Критичний викид: під час масштабних лісових пожеж обсяг винесеної радіації може дорівнювати річному вимиванню через річки. під час масштабних лісових пожеж обсяг винесеної радіації може дорівнювати річному вимиванню через річки. Загроза для питної води: радіоактивна зола змивається опадами і потрапляє в Дніпро та Київське водосховище, що створює ризик для джерел питного водопостачання Київської агломерації.

радіоактивна зола змивається опадами і потрапляє в Дніпро та Київське водосховище, що створює ризик для джерел питного водопостачання Київської агломерації. Військовий фактор: ситуація ускладнюється мінуванням територій, що заважає ліквідаторам вчасно гасити вогонь. Значні території заміновані, що обмежує доступ до осередків пожеж і унеможливлює проведення повноцінних профілактичних заходів.

Це призводить до затримок у реагуванні та збільшує масштаби потенційних загорянь, - каже Кірєєв. Техногенний винос Третій шлях - це транспорт, вантажі та персонал. Для мінімізації цього ризику в зоні діє суворий дозиметричний контроль на КПП.

У разі перевищення встановлених контрольних рівнів (КУ) на одязі або взутті проводиться дезактивація. Якщо не вдається це зробити, речі вилучають і передають на поховання. Транспорт і вантажі в разі перевищення КУ направляють на пункт дезактивації, - каже експерт.

Які радіонукліди залишаються в зоні За словами Кірєєва, у зоні залишаються низка небезпечних ізотопів, хоча їхня кількість знижується. Цезій-137 розпадається за 28 років, стронцій-90 - за 30 років. Тобто вже зараз цих елементів стало наполовину менше, ніж було відразу після аварії.

Але досі багато ізотопів америцію та плутонію. Наприклад, плутоній-239 має період напіврозпаду 24 тисячі років, - додає Кірєєв. Найвищі показники радіації фіксують біля проммайданчика та на місцях випадіння радіонуклідів.

Середня потужність на адміністративно-побутовому корпусі станції (АПК-1) близько 0,4 мкЗв/год, на нафтобазі - 4,5 мкЗв/год, на ДСГ-2 - 7,3 мкЗв/год. Норма для цивільного населення - 0,3 мкЗв/год. При цьому Кірєєв підкреслює, що ці 0,3 мікрозіверта є лише умовною нормою.