Загрози Кремля завдати ударів по «центрах прийняття рішень» у Києві перед парадом 9 травня не змогли налякати Україну. Навпаки, ця риторика розкрила справжню тривогу Москви щодо можливих збоїв у проведенні одного з найсимволічніших щорічних заходів. Київ залишається незламним, адже вже понад чотири роки стикається з безперервними ракетними та дронними атаками, тому нові погрози Кремля втрачають будь-яку вагу як інструмент страху.

Ці загрози насамперед виявили слабкість Росії. У п'ятий рік повномасштабної війни попередження Москви свідчать про те, що Кремль більше не відчуває себе у безпеці над власною столицею. Мова про те, що «якщо ви вдарите по нашій столиці, ми вдаримо по вашій», натякає на протилежне впевненості. Це сигнал, що Москва стурбована власними центрами управління та здатністю їх захистити.

Президент Володимир Зеленський влучно зазначив, що Росія фактично просить Київ дозволу безпечно провести свій парад. Це вражаючий розворот подій: Росія розпочала повномасштабне вторгнення, очікуючи захопити Київ за кілька днів, а тепер, через роки, просить Україну не заважати святкуванню її найсвятішого свята. Тривога Кремля була помітна й у тому, як терміново він намагався домовитися про паузу в боях саме для параду.

Зрештою, це нова реальність війни. Після чотирьох років вторгнення технології оборони України та можливості для ударів на великі відстані досягли рівня, який Москва більше не може ігнорувати. Баланс сил змінюється: Київ більше не залежить виключно від зброї партнерів і все частіше приймає власні рішення про те, коли і куди завдавати ударів, включаючи простір над самою Москвою.

Пропозиція Києва про припинення вогню з 6 травня стала хитрою ходою. Якби Росія прийняла її і дотримувалася паузи до 9 травня, це довело б, що Москва здатна зупинити вогонь, коли вирішить. Натомість Москва відхилила довшу паузу і шукала допомоги у інших, щоб забезпечити безпеку свого неба, чим викрила маніпуляцію.

Парад 9 травня 2026 року на Червоній площі стане яскравим індикатором змін у геополітичному та військовому ландшафті Росії. Вперше за майже два десятиліття на заході не буде важкої військової техніки, що підкреслює серйозні втрати та операційне навантаження. Одночасно союзники Москви, такі як Вірменія та Азербайджан, все більше віддаляються від її сфери впливу, що свідчить про ізоляцію Кремля.

Парад виконує подвійну функцію: демонструє стійкість глобальної держави та слугує внутрішнім театром для переконання росіян у силі влади. Проте, за поточними темпами війни, цього місяця Росія може втратити від 30 до 35 тисяч військових, які гинуть не в обороні, а в агресії. Кремль може виявитися таким же нездатним захистити своїх солдатів, як і небо над Москвою.