Росія завербувала на війну проти України щонайменше 27 945 іноземців, перетворивши їхню мрію про навчання чи роботу на трагічну реальність на фронті. Заманюючи до країни обіцянками легальних заробітків та доступу до університетів, окупанти потім застосовують тиск, тортури та шахрайство, щоб змусити цих людей воювати проти України. Жертвами такої схеми стали сотні громадян Індії, Іраку та інших країн, які опинилися в полоні або загинули.

Однією з найяскравіших жертв цієї системи став 23-річний Сахіл Маджоті з Індії. Він приїхав до Санкт-Петербурга для навчання в престижному університеті ІТМО, але був заманений на підробіток кур'єром, який виявився нічим іншим, як наркокур'єром. Згодом його засудили до 7 років в'язниці, а потім, під тиском та обіцянками пом'якшення покарання, змусили підписати контракт із російською армією. Сахіл, який ніколи не тримав зброї, опинився на полігоні, а згодом – на передовій під Куп'янськом, де згодом здався в полон українським військовим.

Подібні історії трапляються з громадянами Іраку. Сім'я 32-річного Алі Салмана досі не знає, чи живий його родич. Він поїхав до Росії за обіцянкою навчання та роботи перекладачем, але був завербований посередником, який обіцяв високу зарплату. Після тижневої підготовки Алі відправили у штурмовий підрозділ, і останній раз його бачили на відео в районі Куп'янська. З того часу жодних новин від нього не було, а іракська влада створила спеціальну комісію для розслідування цього випадку.

За даними проєкту «Хочу жити», кількість іноземних найманців, яких Росія використовує на фронті, стрімко зростає. Тільки у 2025 році в лавах ЗС РФ опинилися сотні вихідців з арабських країн, Африки та Близького Сходу. Більшість з них не мали ідеологічних мотивів, а стали жертвами обману: їм обіцяли цивільну роботу, але згодом забирали документи та змушували підписувати військові контракти під загрозою тюремного терміну.

Сім'ї загиблих та зниклих безвісти іноземців звертаються до судів та дипломатичних каналів, вимагаючи повернення родичів або їхніх тіл. Однак індійська та іракська влади часто звинувачують самих громадян у добровільному підписанні контрактів, тоді як адвокати стверджують, що це результат системного шахрайства з боку посередників. Російська сторона, у свою чергу, ігнорує ці запити або надає суперечливу інформацію.

Ця ситуація демонструє, як Росія перетворює іноземних мігрантів на розмінну монету у війні проти України. Замість того щоб отримати освіту чи заробити, тисячі людей втрачають життя на полях боїв під Куп'янськом та Бахмутом, залишаючи свої родини в очікуванні та болю. Українська влада та міжнародні організації продовжують працювати над репатріацією полонених, але процес ускладнюється відсутністю чітких дипломатичних домовленостей та байдужістю деяких іноземних урядів.