Чимало фанів були переконані, що найкращим кандидатом для головної команди є хорват Ігор Йовічевич, який в Україні очолював Карпати, Дніпро-1 та Шахтар. За інформацією інсайдера Ігоря Циганика, Українська асоціація футболу справді розглядала варіант запрошення Йовічевича. Дивіться також Повний нонсенс, – Левченко про те, що збірну України не може тренувати іноземець Чому Йовічевич не буде головним тренером збірної України?

Журналіст і коментатор Ігор Циганик стверджує, що про Йовічевича в УАФ думали навіть до Андреа Мальдери. На його користь говорить багаторічний досвід роботи на чолі тренерського штабу, розуміння українського менталітету, володіння української мовою та хороші мотиваційні навички. Проте на заваді співпраці хорвата і української збірної стали фінанси.

В УАФ зрозуміли, що не можуть задовольнити запити Йовічевича щодо зарплати. Ще раніше Ігор Циганик повідомляв, що новий тренер не буде отримувати настільки ж великі виплати, як його попередник Сергій Ребров. 1,5 мільйона євро на рік для тренерського штабу у нинішній ситуації для УАФ виглядає непідйомною сумою.

Тож максимум бюджету на наставника та його помічників, за чутками, складає 1 мільйон в єдиній європейській валюті. Вочевидь, для Йовічевича з його єврокубковим досвідом цього здалося замало. Тим більше, хорват не так давно працював у Саудівській Аравії, де вміють запропонувати коучам дуже щедрі зарплатні умови.

Що відомо про Ігоря Йовічевича? Як зазначає Вікіпедія, уродженцю Загреба зараз 52 роки, в юності він став вихованцем академії мадридського Реала. Попри хороші нападницькі якості, Йовічевич зміг проявити себе лише на рівні дублю "бланкос", а до дорослої команди так і не потрапив.

Кар'єра гравця видалася у хорвата дуже строкатою: виступав як на батьківщині за ФК Загреб, так і в досить екзотичних чемпіонатах – Японії, Бразилії, Китаю. У 2003 році став футболістом львівських Карпат, але період перебування в Україні був нетривалим. У 2015 році розпочав тренерську кар'єру саме у Карпатах, отримав ліцензію категорії PRO, яка дозволяла очолювати клуби елітних дивізіонів і національні збірні.

Після Львова працював у Словенії та Хорватії, а потім прийняв запрошення від Дніпра-1, з яким спрогресував до рівня єврокубків. Після початку повномасштабного вторгнення Росії і старту нового сезону УПЛ погодився замінити Роберто де Дзербі у Шахтарі. На чолі "гірників" відзначився хорошою селекційною роботою, зміг зібрати команду з українців, коли бразильські легіонери розірвали контракти через війну.

Несподівано для багатьох експертів виграв з донеччанами чемпіонат і непогано виступив у Лізі чемпіонів та Лізі Європи. Після Шахтаря здобув з Лудогорцем три трофеї – чемпіонство, Кубок та Суперкубок Болгарії. В Україні Йовічевич найбільше відомий тим, що єдиним з усіх іноземних тренерів УПЛ вивчив українську мову, якою давав усі післяматчеві коментарі та інтерв'ю.