Звільнення за службу: чому засуджені жінки в Збаразькій колонії мріють про фронт, але не всі можуть туди потрапити

У Збаразькій виправній колонії, де відбувають покарання понад 450 жінок, сформувалася черга з охочих долучитися до Збройних сил України. Серед них — Інна, засуджена за участь у злочинній організації, та Ольга, яка відбуває шість років за збут наркотиків. Обидві жінки стверджують, що служба в армії для них — це єдиний шанс на реабілітацію та повернення до нормального життя, проте їхні заяви роками лежать без руху, а військові частини не забирають усіх бажаючих.

Інна Назаралієва, яка відбуває чотири роки і шість місяців, розповідає, що її бажання піти на фронт виникло ще в СІЗО. Вона розлучена, має 11-річного сина, якого виховують родичі, і не бачиться з ним через режим колонії. «Я не можу бути біля дитини, тому вирішила піти в армію, бо зараз не можу принести користі своїй родині», — пояснює вона свою мотивацію. Жінка вже пів року чекає на бригаду, яка б приїхала і забрала її, але, на жаль, отримала відмову через статтю, пов'язану з наркотиками.

Ситуація схожа й у інших ув'язнених. Ольга, засуджена за збут психотропних речовин, також мріє стати операторкою БпЛА або медиком. Вона стверджує, що була підставлена, але суд визнав її винною. Її шестирічна донька щоразу запитує, коли мама приїде, а сама Ольга вважає, що служба в армії — це єдиний спосіб виправити помилки. Однак, як і Інну, її не взяли через специфіку злочину, хоча вона має малолітню дитину і щиро розкаялася.

Процедура відбору засуджених до війська є складною і багатоступеневою. Спочатку жінка пише заяву до адміністрації колонії, де її проходять медогляд. Далі комісія, до якої входять представники колонії, ТЦК та військової частини, розглядає кандидатуру. Якщо ВЛК визнає особу придатною, колонія подає клопотання до суду про умовно-дострокове звільнення. Лише після позитивного рішення суду Нацгвардія забирає засудженого під конвоєм до ТЦК для укладання контракту.

Військові частини, зокрема 59-та окрема штурмова бригада, дійсно їздять у колонії за охочими, але мають суворі критерії відбору. Інструктор Антон Чорний підтвердив, що жінкам, засудженим за справи про наркотики, часто відмовляють через попередній негативний досвід співпраці з такими особами. Командир роти БпАК «Шквал» Соболь додав, що вони шукають переважно молодь, яка вміє користуватися смартфонами та має гарну моторику для керування дронами, а також відсіюють тих, хто хоче просто вийти з тюрми, не усвідомлюючи складності фронту.

Попри труднощі, статистика свідчить про успішність програми: зі Збаразької колонії в армію вже пішли понад 80 ув'язнених, а по всій Україні загалом понад 12 тисяч засуджених долучилися до війська. Більшість з них відбували покарання за майнові злочини, близько 11% — за справи, пов'язані з наркотиками. Колишні засуджені, які вже на фронті, стверджують, що рік адміністративного нагляду пролітає непомітно серед бойових завдань, а їхня дисципліна та бажання не повернутися до в'язниці роблять їх надійними бійцями.