Зять і теща з Чернігівщини одружилися та виховують п'ятьох дітей після трагедії

У селі Олександрівка на Чернігівщині розгортається унікальна сімейна історія, яка привернула увагу всієї області. 45-річна Олена Алексієнко та її зять 48-річний Віктор Алексієнко офіційно одружилися в 2021 році, хоча раніше вони були тещею і зятем. Цей крок став вирішальним для врятування п'ятьох дітей, які опинилися в критичній ситуації після трагедії з отруєнням грибами.

Два роки тому вся область з жахом дізналася про те, як від отруєння сморчками померли двоє малюків п'ятирічна Алінка і семимісячний Вітя. Їхня мати, Євгенія Дьошева, нагодувала дітей грибним супом. Двох інших дітей врятували і вилучили з родини, а старшого сина, який не їв юшку, залишили з батьком. Рідну маму для дітей замінила їхня бабуся Олена, яка разом із чоловіком Віктором взяла на себе повну відповідальність за їхнє життя.

Сьогодні дім Алексієнків наповнений дитячим сміхом. 8-річний Тимофій і 5-річна Ніка допомагають по господарству, а старші діти — 11-річний Максим і 12-річна Катя — вже готуються до школи. У хаті зроблений якісний ремонт, куплено нову техніку, а в морозилці завжди є запаси м'яса, риби та ягід, які родина збирає власноруч. Олена та Віктор створили затишний простір, де кожна дитина відчуває себе захищеною.

Шлях до щастя був сповнений випробувань. Віктор колись сидів у СІЗО за напад на свою колишню дружину, а Олена мала складні стосунки з першим чоловіком. Їхні долі перетнулися, коли Євгенія, дочка Олени, почала жити з сином Віктора Єгором. Після трагедії з дітьми, коли Євгенія втратила права на виховання, Олена та Віктор об'єднали зусилля, щоб повернути дітей з притулку. Вони одружилися в Чернігові, без розкішних свят, але з великою любов'ю до своїх онуків.

Зараз родина стоїть на обліку як багатодітна. Діти ходять до школи, мають нові рюкзаки та підручники, а в господарстві тримають курей, кролів, качок і гусей. Голова громади Світлана Бицько зазначає, що Алексієнки — цікаві люди, які з любов'ю доглядають за дітьми. Для них це не просто виховання, а справжнє порятунок душ, адже вони готові «кістьми лягти», щоб діти були щасливими.