Анна Стен, перша українська зірка Голлівуду, залишається однією з найзагадковіших фігур світового кіно. Її ім'я, порівнянне з Марлен Дітріх чи Ґретою Ґарбо, мало згадуватися в 1930-х роках, проте сьогодні ми знаємо про неї значно менше. Нове дослідження Наталії Васюри розкриває історію жінки, яка народилася в Києві у 1904 році під ім'ям Ганна Петрівна Фісакова. Через політичні обставини того часу її довгий час помилково представляли виключно як російську акторку.

Піар-відділи американських студій свідомо формували образ Стен як представниці Російської імперії, що було зумовлено культурними трендами та відсутністю суб'єктності України у світі. У відомому довіднику «Filmlexikon» навіть не було згадки про володіння українською мовою, хоча акторка володіла нею. Саме це спричинило міф про виключно російське коріння, який існував у Голлівуді протягом багатьох років.

У США Стен намагалися продати як інтелектуалку, так і сексапільну діву з екзотичним бекграундом, але вона сама часто не заперечувала російське походження. Наталія Васюра пояснює це подвійною ідентичністю: Анна усвідомлювала себе українкою культурно, але через приналежність до імперії вважала себе росіянькою. Цей аспект книги є ключовим для розуміння ідентичності в умовах змінюваного світу.

Наталія Васюра також наголошує на єврейському та східноєвропейському корінні багатьох творців Голлівуду, серед яких брати Ворнери та Льюїс Селзнік. Саме цей контекст робить біографію Анни Стен особливо цікавою, адже вона була частиною великої хвилі мігрантів, які сформували американське кіно. Багато голлівудських легенд, включаючи Дмитра Тьомкіна, мали схожі коріння.

Кар'єра акторки в США не принесла їй «Оскара», хоча фільм «Шлюбна ніч» отримав приз на Венеційському фестивалі. Критики хвалили її гру, але Стен відрізнялася від інших зірок своїми звичками: вона сама готувала борщ, прибирала у будинку і відмовлялася від дієт за вимогою продюсера. Її незалежність була продиктована досвідом голоду в Києві 1920-х років.

Після розірвання контракту з Ґолдвіном Анна повернула собі природний колір волосся як знак свободи від диктату кіностудій. Вона мала козацьку кров і завжди говорила, що не боїться ризикувати, адже може зіграти у гру ще раз. Її життя поєднувало злидні та тріумфи, а ролі у фільмах чоловіка Юджина Френке залишалися незабутніми.

Анна Стен залишила після себе мудре слова: життя надто коротке, щоб продавати його лише заради слави чи грошей. Її формула щастя полягала у любові, праці та грі. Ця біографія Наталії Васюри доводить, що справжня легенда часто цікавіша за фільми, які зняла зірка.