Новиння Антикорупційна стратегія до 2030 року сьогодні стає реалітним кроком у захисті викривачів. Суть проєкту не просто декларує наміри, а пропонує конкретні механізми зміни культури взаємодії громадянина та держави. Це важливий зміст для суспільства, яке шукає нові шляхи боротьби з внутрішнім ворогом.

Документ передбачає повне впровадження європейських стандартів захисту відповідно до Директив ЄС. Зокрема, планується автоматизація виплат винагород, щоб усунути бюрократичний затор. Також розширюють юридичні гарантії саме для приватного сектору, адже корупція не обмежується державними кабінетами.

У 2024 році настав історичний перелом. Викривачі в Україні отримали реальну винагороду у розмірі 10% від суми предмета злочину. У двох знакових справах було виплачено майже 15 мільйонів гривень. Такий сигнал показує, що бути чесним — це безпечно та вигідно.

Єдиний портал повідомлень викривачів дозволяє подавати сигнали конфіденційно. За підсумками періоду 2023–2025 років до системи підключено понад 11,5 організацій. Подано більше ніж 9 тисяч повідомлень про корупцію. Близько 200 осіб вже мають офіційний статус викривача та право на державний захист.

Проте за фасадом успішних цифр ховаються виклики. У суспільстві досі живуть міфи, де викривач прирівнюють до доносника. Ця стигма заважає розуміти викриття корупції як акт громадянської мужності. Більше того, багато хто страхається втрати роботи через прихований тиск керівництва.

Тут ключову роль відіграє НАЗК, яке регулярно втручається в трудові спори та відновлює права на робочих місцях. Але обізнаність громадян про ці механізми залишається низькою. Верховна Рада має завершити гармонізацію бази з Директивою ЄС 2019/1937 та розширити поняття викривача до екології та безпеки.

Інститут викривачів в Україні вже перестав бути експериментом. Це працюючий елемент національної безпеки з потенціалом для зростання. Якщо подолати стереотипи та забезпечити роботу законодавства, викривачі стануть соціальним антибіотиком, який остаточно вилікує Україну від корупційної інфекції.