Астрономи зіткнулися з науковою загадкою, виявивши атмосферу на крихітному небесному тілі, що знаходиться далеко за орбітою Нептуна. Цей об'єкт, відомий як (612533) 2002 XV93, має діаметр всього близько 500 кілометрів, що робить його надто малим для утримання газової оболонки власною гравітацією. Відкриття, опубліковане в Nature Astronomy, змушує переглянути уявлення про те, як формуються атмосфери в Сонячній системі.

Дослідження проводилося в січні 2024 року групою японських вчених під керівництвом Ко Арімацу з Національної астрономічної обсерваторії. Вони спостерігали рідкісне явище зоряного покриття, коли об'єкт 2002 XV93 пройшов перед далекою зіркою. Замість миттєвого зникнення світла, яке мало б статися над голою скелею, астрономи зафіксували поступове згасання та повернення світла протягом 1,5 секунди, що свідчить про наявність розрідженої газової оболонки.

За розрахунками вчених, ця атмосфера у 5–10 мільйонів разів тонша за земну і значно розрідженіша за атмосферу Плутона. Вона, ймовірно, складається з метану, азоту або монооксиду вуглецю. Найбільш дивним є те, що така тонка оболонка має зникнути за кілька сотень або тисяч років, що означає її недавнє утворення або постійне поповнення.

Наразі науковці розглядають два основні сценарії походження цієї загадкової оболонки. Перший передбачає зіткнення об'єкта з кометою, яке вивільнило газ. Другий сценарій пов'язаний із наявністю активних кріовулканів, що викидають леткі речовини з надр крижаного тіла. Обидва варіанти свідчать про те, що активні процеси можуть відбуватися навіть на таких віддалених і малих об'єктах поясу Койпера.

Це відкриття ставить під сумнів теорію, згідно з якою атмосфери є прерогативою лише великих планет, карликових планет або масивних супутників. Для подальшої перевірки складу та динаміки цієї оболонки плануються нові спостереження за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба, який зможе надати більш точні дані про хімічний склад цього космічного дива.