Систему бронювання працівників для потреб оборони вже давно потрібно змінювати. Зміни мають відбуватися не хаотично, а через чітку економічну та безпекову логіку. Саме економіка сьогодні фінансує армію, тому послаблення першого призведе до слабшення другого.

З 2023 року пропонується модель, за якої компанія має право бронювати до 15% ключових працівників. Це стосується тих, без кого зупиняється робота, за умови встановлення рівня зарплати від 35000 гривень. Такий крок дозволить залучити додаткові кошти до держбюджету через детінізацію зарплат.

Це рішення не про пільги для бізнесу, а про виживання економіки. Якщо ми порушимо баланс, ми автоматично послабимо оборону. Паралельно необхідно посилювати рекрутинг до ЗСУ, створювати економічні стимули для добровольців та запускати системну ротацію між військовою службою та цивільною роботою.

Варто також провести аудит використання людського ресурсу в секторі оборони. Зараз в армії налічується понад мільйон людей, але ефективність їх використання залишається відкритим питанням. Дефіцит кадрів вже став ключовою проблемою економіки, оскільки заповнено лише близько 75% вакансій.

При цьому 9 мільйонів українців залишаються поза економічною активністю, що свідчить про наявність резерву, який не використовується системно. Радикальні ідеї про масовий відбір у військо, залишивши лише критичні підприємства, можуть призвести до економічного колапсу.

Головне завдання — знайти баланс: забезпечити армію людьми і водночас зберегти працюючу економіку. Цей баланс можливий лише через чіткі правила, прозорість і стратегічний підхід до розвитку людського капіталу.