Четвертий рік повномасштабної війни завершився для української економіки без системних збоїв, проте з майже рекордним рівнем невизначеності. Щомісячні опитування промислових підприємств, які проводить Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, свідчать про те, що бізнес навчився тримати удар, але тимчасово відклади амбітні плани на майбутнє.

Підприємці успішно адаптувалися до поточних викликів, але втрачають надію на швидке відновлення. Минулоріч майже половина компаній не могла спланувати свій розвиток на два роки вперед через хронічний брак персоналу та безпекові ризики. Ці тенденції продовжилися й у першому кварталі 2026 року, коли індекс відновлення ділової активності скоротився з 0,16 до 0,03.

Дані, зібрані з травня 2022-го, базуються на відповідях майже 500 промислових підприємств із 21 регіону України. Протягом останніх півроку бізнес став дедалі обережнішим: частка компаній із кращою діловою активністю впала з 32,6% до 20,2%, тоді як кількість тих, хто зазнав погіршення, зросла. Це свідчить про «замороження» бізнес-активності та вичерпання потенціалу відновлювального зростання.

Найскладніша ситуація склалася в мікробізнесі, де індекс відновлення вже два роки нижче нуля. Натомість великі підприємства легше абсорбують шоки війни завдяки механізмам бронювання персоналу та фінансуванню енергонезалежності. У грудні 2025-го завантаженість підприємств досягла 65%, що свідчить про перехід від ситуативного виживання до стабільної операційної рутини.

Невизначеність у перспективі трьох місяців залишалася високою, особливо для експортерів, для яких вона зросла до 23,7%. Довгострокова невизначеність щодо ситуації через два роки зросла з 36,2% до 48,2%, що вперше за всю історію опитувань перевищило рівень перших двох років війни. Це негативно впливає на очікування бізнесу та його здатність планувати майбутнє.

У промисловості 2025 рік став роком повільної адаптації: частка підприємств із зростанням виробництва зросла до 28%, але портфель нових замовлення скоротився вдвічі. Компанії змушені жити від контракту до контракту, оскільки лише 7% мають замовлення на понад рік. Це змушує бізнес відкладати амбітні інвестиційні плани на невизначений термін.

Ринок праці також залишається напруженим: 55,6% підприємств скаржилися на брак кваліфікованих працівників, що є найбільшою перешкодою для розвитку. Проте наприкінці першого кварталу 2026-го спостерігаються ознаки обережного оптимізму: невизначеність знизилася, а завантаженість підприємств залишилася на високому рівні попри згасання економічного імпульсу.