Серед українок, які після початку повномасштабної війни опинилися з дітьми за кордоном, дедалі частіше зустрічається формат спільного проживання з подругами, відомий як «бостонський шлюб». Ця модель стосунків, що поєднує зручність, фінансову незалежність та емоційну підтримку, стає свідомим вибором багатьох жінок, які шукають альтернативу традиційній сім'ї в умовах невизначеності.

Суть цього явища полягає у спільному житті двох жінок, які ділять побутові витрати, обов'язки та турботу про дітей, але не мають інтимної складової. Такий союз базується на довірі, підтримці та чітких домовленостях, дозволяючи кожній учасниці зберігати особистий простір та реалізовувати кар'єрні амбіції без необхідності жертвувати ними заради шлюбу.

Популярність цього формату серед покоління Z та сучасних українок пояснюється прагненням до автономії та безпеки. Для жінок, які опинилися в чужій країні, такий союз стає надійним тилом, допомагаючи подолати відчуття самотності та адаптуватися до нових умов життя, знаходячи поруч людину, яка переживає схожий досвід.

Історично термін походить від роману Генрі Джеймса 1886 року, де описувалися жінки, що обирали життя разом замість шлюбу. Сьогодні ж це не прихований спосіб приховати лесбійські стосунки, а відкрита модель, яка не загрожує традиційній сім'ї, а просто пропонує інший шлях для тих, хто шукає рівність та зрозумілість у стосунках.

Психологи відзначають, що зростання кількості таких союзів свідчить про трансформацію потреб сучасної людини. Емоційна стабільність, відсутність романтичних зобов'язань та зручна організація побуту стають ключовими факторами вибору, дозволяючи жінкам будувати щасливе життя, не дотримуючись застарілих соціальних сценаріїв.