У часи війни, коли світ навколо стає непередбачуваним, а логічні зв'язки руйнуються, українці масово звертаються до містики, ритуалів та забобонів. Стук по дереву, щаслива сорочка чи віра в особливі знаки перестали бути просто дивацтвами — вони стали складним захисним механізмом нашої психіки, який допомагає тримати стрій у хаосі.

Психолог та експертка платформи Betobee Ганна Крижановська пояснює, що таке мислення не є ознакою слабкої освіти чи логічного збою. Навпаки, це універсальний інструмент, який активується, коли стандартні способи орієнтації в реальності перестають працювати ефективно. Мозок біологічно не терпить випадковостей, тому він намагається вибудувати причинно-наслідкові зв'язки навіть там, де їх об'єктивно немає.

Ключовим фактором тут виступає ілюзія контролю. Коли людина відчуває, що ні на що не впливає, вона створює внутрішню модель керованості світу через ритуали. Їх інтенсивність зростає пропорційно до рівня невизначеності: чим менш передбачуваною стає ситуація, тим більше вона «обростає» символічними діями. Це допомагає подолати аналітичний параліч і запустити дію, навіть якщо реальний зв'язок між ритуалом і результатом відсутній.

Важливо розуміти, що магічне мислення не зникає з розвитком критичного мислення. Воно переходить у латентний режим і активується ситуативно, коли аналітика виявляється надто енергозатратною або не дає задовільних відповідей. У періоди масштабних потрясінь цей механізм стає колективним, замінюючи зруйновані інституційні гарантії.

Психолог наголошує, що в певних межах віра в недоведене може бути функціональнішою за жорсткий раціональний аналіз, який часто призводить до відчуття тотального безсилля. Такий підхід знижує тривогу, не руйнуючи здатність діяти та зберігаючи внутрішню гнучкість.

Проте існує межа, за якою цей інструмент перетворюється на проблему. Небезпека виникає тоді, коли магічне мислення втрачає гнучкість і починає повністю підміняти реальність. У таких випадках людина починає боятися не самої події, а порушення ритуалу, що звужує її можливості взаємодії зі світом. Головне питання полягає не в тому, чи є воно «правильним», а в тому, чи допомагає воно зберігати контакт із реальністю та діяти в ній.