Жоден примус чи бюрократичні механізми не змусять українців повернутися додому, поки вони не будуть впевнені у власному майбутньому в Україні. Ключовим фактором стає не збір інформації про громадян за кордоном, а створення в країні таких умов, за яких люди самі матимуть бажання повертатися.

Держава має стати місцем рівних можливостей та безпеки для всіх, де діють справедливі правила без вибіркового правосуддя чи привілеїв для обраних. Відчуття несправедливості руйнує довіру до влади значно швидше, ніж сама війна та всі проблеми, які вона принесла.

Якщо українці побачать чесні правила гри у всіх сферах та реальну відповідальність влади перед суспільством, це стане сильнішим аргументом для повернення, ніж будь-які заклики чи інформаційні кампанії. Люди не хочуть повертатися лише для того, щоб виживати та боротися, а насамперед чекають поваги до своїх потреб.

Україні доведеться конкурувати з іншими країнами за своїх людей, адже мало хто добровільно відмовиться від економічних ресурсів, якими стали українці в багатьох державах. Лише створюючи відповідні умови, можна розраховувати на повернення мільйонів громадян та побудову сильної держави після війни.

Все інше не спрацює. Лише через створення довіри, безпеки та рівних перспектив можна очікувати на масове повернення українців додому.