Звичка купувати долари США з кожної зарплати перестала бути безпечною стратегією для українців. Аналіз ринку за останній рік показав, що зберігання коштів у доларових купюрах приносить реальні збитки через низьку дохідність порівняно з інфляцією. Цей фінансовий рефлекс, який десятиліттями створював ілюзію безпеки, сьогодні коштує надто дорого.

За період з травня 2025 по травень 2026 року курс долара до гривні зріс лише на 6,15%, від 41,45 до 44,00 гривні. Такий номінальний приріст банально не перекриває знецінення грошей, оскільки реальна інфляція в Україні закріпилася на позначці 8%. Тримати гроші в доларах означає втратити частину купівельної спроможності, навіть якщо цифри на обміннику повільно повзуть вгору.

Фото до матеріалу: Чому звичка скуповувати долари приносить українцям збитки: аналіз курсів валют 2026

Набагато кращі показники продемонстрували євро та польський злотий. Євро зросло на 9,56%, а злотий став лідером серед аналізованих валют, показавши приріст у 9,97%. Ці цифри дозволяють інвесторам не лише зберегти капітал, а й частково компенсувати вплив інфляції на споживчий кошик.

Експерт Олександр Бондаренко наголошує, що пошук одного «магічного» активу є помилковою стратегією. Світові резервні валюти, включаючи долар, також не ідеальні і піддаються девальвації. Сильна позиція євро пов'язана з жорсткою монетарною політикою ЄЦБ, тоді як злотий зміцнився завдяки інтеграції польської економіки в ЄС та надходженням фондів Європейського Союзу.

Головна помилка інвесторів полягає у відсутності диверсифікації. Економісти радять створювати стійкий валютний портфель, розподіляючи капітал між різними активами. Оптимальним варіантом вважається тримання середніх сум рівними частинами у євро, швейцарських франках, доларах та гривні, мінімізуючи готівку національної валюти.

Фінансовий ринок не пробачає сліпого слідування за натовпом. Звичка бездумно скуповувати долари призводить до прихованих збитків, тоді як розумне розподілення активів дозволяє захистити статки. Успішне збереження грошей вимагає холодного розуму, відсутності ілюзій щодо безпрограшних варіантів та регулярного аналізу макроекономічної ситуації.