Українська економіка стикається з критичним дефіцитом трудових ресурсів, який за оцінками Держстату, сягає щонайменше 2 мільйонів осіб. Голова відомства Арсен Макарчук наголосив, що ця цифра є прямим наслідком системного скорочення населення, яке різко прискорилося з початком повномасштабного вторгнення. Значна частина платників ЄСВ просто відсутня на ринку праці, що створює серйозні виклики для відновлення господарства.

Демографічна ситуація в країні залишається вкрай напруженою через те, що смертність стабільно перевищує народжуваність. За даними Міністерства юстиції, у 2025 році померло 485 290 людей, тоді як народилося лише 168 778 дітей. Це майже втричі менше, ніж у 2021 році, коли народилося 273 тисячі новонароджених. Така динаміка призводить до того, що розрив між кількістю померлих і народжених щороку зростає, навіть якщо абсолютна кількість смертей дещо зменшується через загальне зменшення чисельності населення.

Наслідки демографічного спаду вже відчутні в освітній сфері. Кількість першокласників у школах зменшилася з 322 тисяч у 2022 році до 252 тисяч у 2025–2026 навчальному році. Керівник Держстату пояснює, що це не є результатом еміграції, а відображає реальну кількість дітей, народжених у 2015 та 2019 роках. Така тенденція загрожує майбутньому країни, оскільки наслідки цього скорочення відчуватимуть наступні покоління.

Щодо точної кількості українців за кордоном, експерти орієнтуються на оцінки ООН у 5,3–6 мільйонів осіб. Однак Арсен Макарчук зазначив, що проводити повноцінний перепис населення можна буде лише через півтора-два роки після завершення активної фази бойових дій. Це пов'язано з тим, що після війни відбудуться нові хвилі міграції, возз'єднання сімей та зміна місця проживання, що унеможливлює отримання об'єктивних даних у найближчому майбутньому.

Окрім кількості, важливим є і характер міграції. Макарчук наголосив, що держава має чітко визначити свою політику щодо залучення робочої сили: чи це будуть «робочі руки», чи «робочі мізки». Ключовим фактором є не просто наявність людини, а її домогосподарство. Якщо громадяни працюють за кордоном, але живуть в Україні, або навпаки, це по-різному впливає на економіку через споживання та податки. Короткострокові заробітчани, які лише переказують гроші, дають менший ефект, ніж ті, хто привозить сім'ї та споживає товари всередині країни.

Усі ці проблеми вимагають системного державницького підходу, який неможливо вирішити кількома політичними рішеннями. Економіка потребує не просто заповнення вакансій, а відновлення цілісних домогосподарств, які генерують попит та створюють нові робочі місця в сфері послуг. Без чіткої стратегії міграції та демографічної підтримки відновлення ринку праці залишатиметься складним завданням.