У другу неділю травня Україна традиційно відзначає День матері, але в умовах повномасштабної війни це свято набуло надзвичайно глибоких і болісних сенсів. Українські матері сьогодні — це не лише берегині родинного вогнища, а й жінки, які протистоять агресору, рятують дітей від обстрілів та долають бар'єри, виховуючи дітей з інвалідністю в нестабільних умовах.

Напередодні свята ми поспілкувалися з Ларисою Римар, головою Асоціації жінок України та мамою 21-річного сина з інвалідністю. Вона відверто поділилася думками про те, чому материнство зараз потребує особливого захисту та як знайти в собі сили не здаватися перед обставинами.

Війна багаторазово помножила відповідальність жінки, перетворивши її на емоційний щит для родини. Коли навколо лунають сирени, саме материнські обійми залишаються єдиним безпечним місцем для дитини. Проте хто захистить саму матір? Підтримка має бути всебічною: від психологічної розрядки до гарантованої фінансової стабільності, адже жінка не повинна залишатися сам на сам зі своїм болем і страхами.

Лариса Римар наголошує, що держава має перейти від моделі мінімальних виплат до надання якісних соціальних послуг. Потрібна розвинена мережа реабілітаційних центрів, послуги денного догляду та психологічний супровід. Держава повинна делегувати повноваження громадським організаціям, які діють гнучкіше і ближче до потреб конкретних родин.

Асоціація жінок України, що працює понад 27 років, створює безпечні простори довіри для вдов та матерів дітей з інвалідністю. Організація надає юридичні консультації, організовує групи взаємопідтримки та розвиває креативні простори з арттерапією. АЖУ вчить жінок бути управлінцями свого життя, допомагає писати гранти та змінювати соціальний ландшафт навколо себе.

На завершення розмови Лариса Римар побажала кожній українській мамі дозволити собі бути вразливою і пам'ятати, що стійкість народжується тоді, коли ми вміємо просити про допомогу. Сила жінок — це невидима енергія, яка тримає країну, і саме вони є справжньою міццю і душею України.