Лесь Курбас залишається однією з найтрагічніших постатей в історії української культури. Його життєпис — це невпинна боротьба за європейський театр з національним ядром, яка закінчилася репресіями та забуттям. Українець серцем, він спрямував свою творчу енергію на розвиток авангардних течій і підтримку молодих митців, за що опинився за ґратами й загинув від кулі в скроню.

Народжений у родині акторів мандрівного театру, Олександр Курбас із дитинства знав, що пов'яже своє життя зі сценою. Він здобув блискучу освіту у Віденському університеті, опанував вісім мов, принципово оминаючи російську, а повернувшись до України, почав плекати мрію про нову сценічну культуру. Молодий театр у Києві подарував глядачам два сезони унікальних постановок, модерних ідей і сучасних українських історій.

Значення діяльності Молодого театру під керівництвом Леся Курбаса влучно описують історики мистецтва. Це був початок революції на українській сцені, яка подарувала цілу когорту режисерів, які зробили неоціненний внесок у подальший розвиток національного сценічного мистецтва. Актори та режисери того часу зробили багато для того, щоб українська культура стала незалежною.

У творчій біографії режисера неможливо оминути переосмислення поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки». Працюючи на чолі державного театру в столиці, Курбас вирішив звернутися до принципів синтетичного театру, щоб якнайповніше втілити класичний твір. Уперше в постановці були задіяні всі види мистецтв і художніх засобів, а костюми та музичний супровід зробили виставу справжнім явищем.

У 1922 році Лесь Курбас втілив свій найамбітніший задум — мистецьке об'єднання «Березіль». Діяльність цього осередку передових творчих інтенцій була строкатою. У режисерській лабораторії вирувала натхненна робота, а у макетній майстерні розквітав сценічний авангард. Митець був певен, що актор має бути не лише талановитим, а й висококультурним.

Глядачам мистецьке об'єднання запам'яталося виставою «Джіммі Гіґґінс» із барвистими костюмами та постановкою «Макбета». З 1926 року об'єднання отримало офіційний статус театру й запрошення переїхати до Харкова. Саме тут, попри партійний тиск і невпинні спроби налагодити зв'язок із глядачем, Лесь Курбас досяг апогею майстерності.

Доленосною стала зустріч Курбаса з письменником Миколою Кулішем. Тандем режисера й драматурга створив вистави за творами «Народний Малахій», «Мина Мазайло» та «Маклена Ґраса». Прем'єра вистави «Маклена Ґраса» відбулася 24 вересня 1933 року, а вже 5 жовтня Курбаса відсторонили від роботи в театрі.

Режисера звинуватили в українському буржуазному націоналізмі й контрреволюційній діяльності. На захист свого наставника стали лише четверо березільців, бо під тиском влади люди боялися говорити правду. А згодом, разом із найближчим соратником Миколою Кулішем, Леся Курбаса розстріляли в урочищі Сандармох. «Маклена Ґраса» стала фінальним акордом симфонії Леся Курбаса, маніфестом нового українського театру й символом боротьби проти тоталітарної системи.