Світязь сьогодні відомий як місце спокійного відпочинку з катамаранами, проте пів століття тому його хвилі розрізали потужні пасажирські теплоходи. Цю маловідому сторінку історії розкрив колишній капітан судна Володимир Павленко, який розповів про епоху, коли озеро стало центром судноплавства. У 1968 році на Світязь передислокували теплохід ПТ-52 з Луцька, спочатку виконуючи важливу місію сполучення села Пульмо з озером, де ще не було нормальних доріг.

У 1971 році студент Володимир Павленко вперше побачив це судно, а через три роки став його капітаном. Коли до Пульмо нарешті проклали дорогу, роль флоту змінилася на прогулянкову, а квиток коштував лише 20 копійок для дорослих. Справжній розквіт настав у 1974 році, коли комісія з Києва модернізувала флот, доставивши комфортабельний теплохід типу «Москвич».

Доставка нового корабля була складною операцією, оскільки його довелося зрізати до самої палуби для транспортування автошляхами. Влада готувала цей прийом для візиту космонавтів Павла Поповича та Юрія Артюхіна, які повернулися з орбіти. Попри всі зусилля, космонавти під час візиту в серпні 1974 року віддали перевагу катеру рятувальної станції, не скориставшись новим теплоходом.

Світязький флот тісно пов'язаний з культурою того часу, адже на борту теплоходів знімали документальне кіно київські та свердловські кінематографісти. Під час зйомок із літака АН-2 навіть стався інцидент із КДБ, коли пілоти випадково пролетіли над секретною територією Львівського фізико-механічного інституту. Оператору довелося хитрувати, щоб врятувати відзнятий матеріал.

Епоха великого судноплавства завершилася раптово у 1976-1977 роках через створення Національного парку та екологічні проблеми. Активісти обурювалися викидом відпрацьованих газів у воду та небезпечною маневреністю великих теплоходів біля причалів. На початку 1978 року пасажирську експлуатацію офіційно заборонили, а Володимир Павленко особисто завів ПТ-141 у затон фізико-механічного інституту.

Для керівництва річкового флоту це стало полегшенням, адже вони позбулися збиткового підрозділу, а для Світязя – кінцем цілої епохи. Сьогодні від тієї епохи залишилися лише теплі спогади очевидців та історичні архіви, що зберігають пам'ять про часи, коли озеро було повне великих кораблів.