Хмельниччина попрощалася з шістьма загиблими воїнами: прощання пройшло у різних громадах

У четвер, 7 травня, громади Хмельниччини зі скорботою провели в останню путь шістьох захисників, які віддали життя за незалежність України. До Небесного війська доєдналися Роман Німенький, Андрій Грищун, Артем Лазарович, Віталій Шевчук, Олексій Літус та Микола Тишков. Прощання відбулися одночасно у різних районах області, де жителі вшанували пам'ять героїв, сформувавши живі коридори та віддавши останню шану.

У селі Манилівка Чорноострівської громади провели останню дорогу Роману Німенькому. Солдат, який тривалий час вважався зниклим безвісти, загинув 24 липня 2025 року поблизу Греківки на Луганщині. Офіційне підтвердження трагічної новини родина отримала лише 2 травня 2026 року. Роман, який працював будівельником та мав професію слюсаря, добровільно пішов до лав ЗСУ у травні 2024 року, служив у Третьій штурмовій бригаді і знайшов вічний спокій на рідному кладовищі у 34 роки.

Теофіпольська громада прощала Андрія Грищуна, який з 2024 року ввався зниклим безвісти під час виконання завдання у Курській області. Андрій, який працював у Хмельницькому, був командиром розвідувального відділення 225-го штурмового батальйону. Його пам'ятають як людину честі, справедливу та надійну, яка завжди готова була підтримати побратимів. Панахида пройшла у храмі села Волиця, а поховання відбулося на місцевому кладовищі. Герою навіки 32 роки.

У Понінківській громаді вшанували Артема Лазаровича, воїна Національної гвардії з батальйону «Гроза». Жителі зустріли Героя живим коридором пам'яті, а його побратим Віталій Ремінний назвав Артема надійним товаришем, який до останнього подиху залишався вірним Присязі. Воїн знайшов вічний спокій на Майданському кладовищі у 31 рік.

Сахновецька громада зустріла «на щиті» свого земляка Віталія Шевчука, снайпера, який загинув на Донеччині. Захисник повернувся до села Теліжинці після тривалого очікування, не доживши п'ять днів до свого 33-річчя. У цей же день у Старокостянтинові провели в останню путь Олексія Літуса, який помер 8 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання. Його поховали на міському кладовищі у 43 роки.

Шепетівська громада зі скорботою зустріла Миколу Тишкова, який виконував завдання на Покровському напрямку та брав участь у Курській операції. Микола, який мав позивний «Тиша», був машиністом електровоза за фахом і любив техніку, як і його батьки. Воїн востаннє зв'язався з рідними 30 квітня 2026 року. Йому навіки 43 роки. Усі шістьох загиблих воїнів назавжди залишаться в серцях своїх рідних та земляків як приклад мужності та відданості Україні.