Коментарі Герберштейна: чому Московія XVI століття схожа на сучасну Росію

Петро Кралюк, професор Національного університету «Острозька академія», звернув увагу на дивовижну схожість між Московією XVI століття та сучасною Росією. Дипломат Сигізмунд фон Герберштейн, який у 1517 та 1526 роках перебував у Москві, описав у своїй праці «Коментарі про московські справи» систему, де поєднується деспотизм до власного народу і раболіпство перед сильнішими. Ці спостереження, зроблені майже півтори тисячі років тому, сьогодні виглядають надзвичайно актуальними для українського читача.

Герберштейн зазначав, що для пригноблених людей доступ до князя Івана ІІІ був закритим, а сам правитель часто напивався під час обідів, залишаючи гостей наляканими й мовчазними. Коли ж він прокидався, то раптовим веселляв, демонструючи властиву собі жорстокість. Особливо гостро історик описував підпорядкування татарам: могутній князь виходив назустріч татарським послам, стоячи, тоді як вони сиділи, що свідчило про глибоку залежність від зовнішніх сил.

Наступник Івана ІІІ, Василь ІІІ, за словами Герберштейна, мав ще більшу владу над підданими, ніж будь-який інший монарх світу того часу. Правитель відібрав у всіх князів та знатних людей фортеці, не довіряючи навіть своїм рідним братам. Всіх пригнічувало жорстоке рабство, де будь-який наказ — від служби при дворі до участі в війні чи посольства — виконувався за власний рахунок підданих.

Сучасні прокремлівські ЗМІ, за словами автора, вихваляють Путіна й замовчують втрати на війні проти України, що нагадує описи Герберштейна про те, як московіти робили вигляд, наче в бою не втратили нікого, навіть коли поверталася лише половина воїнів. Нинішній російський президент, як і Василь ІІІ, сконцентрував у своїх руках абсолютну владу, дозволяючи собі розпоряджатися життям та майном радників без перепон.

Влада в Москві XVI століття базувалася на ідеї, що воля государя є волею Божою. Якщо хтось питав про сумнівну справу, відповіддю завжди було: «Про це відає Бог і великий государ». Така система, де духівництво та миряни підкорені безмежній владі тирана, призводить до того, що народ стає грубим, безчуттєвим та жорстоким.

Петро Кралюк у своїй статті ставить важливе питання: чи то народ через свою грубість потребує государя-тирана, чи то від тиранії народ стає таким безчуттєвим. Ці думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самого автора і не обов'язково відображають позицію Радіо Свобода, але вони нагадують українцям про ціну безмежної влади та важливість свободи.