У 1944 році гори Нижньої та Верхньої Рожанок перетворилися на стратегічний центр підготовки офіцерів Української повстанської армії. Саме тут діяла легендарна старшинська школа «Олені», яка за рівнем підготовки та дисципліни не поступалася сучасному спецназу. Це було місце, де юнаки навчалися вести війну професійно, долаючи виснаження та постійну загрозу смерті.

Під керівництвом досвідчених командирів Степана Фрасуляка-«Хмеля» та Федора Польового-«Поля» сотні курсантів проходили сувору підготовку. Ситуація загострилася, коли фронт відрізав школу від постачання, і бійці опинилися на межі голодної смерті. У цей критичний момент на допомогу прийшли мешканці сіл Верхня та Нижня Рожанка, Волосянка, Хащованя та Ялинкувате.

Селяни, замість того щоб здавати продукти окупантам, віддавали власникам останнє, що мали. Хліб, картопля та худоба передавалися курсантам, щоб врятувати їхнє життя. Протягом більше ніж двох місяців мешканці цих сіл фактично утримували армію на власних плечах, демонструючи неймовірну єдність та жертовність.

21 вересня 1944 року біля Рожанок відбулася урочиста присяга курсантів за участю вищого командування УПА. Це був момент найвищого піднесення, який, на жаль, швидко змінився трагедією. Через зраду інструктора 15 жовтня табір оточили війська НКВД.

У нерівному бою під горою Болт загинув командир «Поль» та весь штаб школи. Попри спроби ворога стерти пам'ять про «Оленів», їхній гарт і жертовність місцевих жителів залишилися незгасною легендою української історії.