Ти — той, на кого спираються. До тебе приходять із запитаннями, з проблемами, з надією, що «ти щось придумаєш». І ти завжди придумаєш.

Ти знову збереш команду, заспокоїш, ухвалиш рішення, навіть коли сам не до кінця впевнений. Бо ти — лідер. Ти звик тримати. Але є речі, про які не прийнято говорити.

Наприклад, про те, як сильно ти втомився. Не просто «хочеться вихідних», а по-справжньому — до кісток, до тремтіння в тілі, до бажання сховатися й не відповідати ні на що. Коли сил вистачає лише на те, щоб створити видимість, що все під контролем.