Антиретровірусна терапія не лише подовжила життя мільйонам людей, а й несподіваним чином вплинула на еволюцію людства, різко сповільнивши природний добір генів стійкості до ВІЛ. Без сучасного лікування частка людей із захисними варіантами гена HLA-B мала б зрости з 23% до 42% за останні двадцять років, проте масове впровадження терапії змінило цей сценарій.

Гени групи HLA кодують молекули, які допомагають імунітету розпізнавати вірус. До появи ліків носії «захисних» варіантів цього гена жили довше і повільніше розвивали СНІД, тоді як люди з «вразливими» варіантами швидко вмирали. Це створювало потужний тиск природного добору на користь генетично захищених особин.

Фото до матеріалу: Лікування ВІЛ зупинило природний добір генів стійкості у людей

Команда вчених з Південноафриканської Республіки, США, Великої Британії та Іспанії проаналізувала дані регіону Квазулу-Наталь, де поширеність ВІЛ дуже висока. Вони порівняли генетичні вибірки матерів та дітей періоду 1998–2005 років, до масового лікування, з даними 2015–2025 років. Результати показали, що ризик передачі вірусу від матері до дитини впав з 7,5% до 0,4%, а закономірність передачі «вразливих» генів зникла.

Моделювання сценаріїв підтвердило: якщо б терапія не застосовувалася, до 2035 року частка людей із захисними генами сягнула б 42%. Зараз, завдяки лікам, цей показник зросте лише до 32%. Це означає, що сучасна медицина дозволила людям з різними генетичними варіантами жити однаково довго, зупинивши еволюційний процес, який міг би змінити популяцію за кілька десятиліть.

Вчені наголошують, що ВІЛ все ще може діяти як чинник природного добору в регіонах, де доступ до лікування обмежений або його починають занадто пізно. Проте глобальна боротьба з епідемією, зниження кількості нових випадків та поява нових методів лікування, таких як одноразові ін'єкції, продовжують змінювати правила гри.