На тлі загальноєвропейських дискусій про завершення війни зростає увага до заяв західних лідерів про можливі компроміси. Особливий резонанс в Україні викликали слова канцлера ФРН Фрідріха Мерца, який припустив, що частину українських територій може більше не бути українською після підписання миру з Росією. Політолог Володимир Фесенко аналізує ці висловлення, звертаючи увагу на важливість розуміння ризиків, які вони несуть для нашої держави.

Видання Die Welt 27 квітня процитувало Мерца, який під час виступу в Марсбергу зазначив, що Україна може підписати угоду про припинення вогню, а згодом і мирний договір, який міститиме територіальні поступки. Для багатьох українців такі слова здаються зрадою, але експерт наголошує, що зради немає, існує лише серйозна проблема, яка потребує негайної реакції.

Важливо розуміти, що це лише суб'єктивна думка канцлера, а не офіційна позиція ЄС чи уряду Німеччини. Парадокс полягає в тому, що Мерц намагається обґрунтувати необхідність прискореного вступу України до ЄС, вважаючи, що президенту Зеленському потрібні запевнення від ЄС щодо майбутнього членства для отримання підтримки на референдумі про мир.

Головна проблема криється в тому, що багато західних політиків не проводять чіткої грані між фактичним контролем і юридичним статусом окупованих територій. Якщо війна припиниться лише припиненням вогню, де-факто ми погодимося на те, що частина територій залишиться під контролем Росії, але це не означає юридичного визнання їхнього російського статусу.

Офіційна позиція України полягає в тому, що визнання окупованих територій російськими є неприпустимим. Ми наполягаємо на принципі територіальної цілісності, і схоже, що Мерц та деякі партнери не зовсім розуміють цей принциповий нюанс. Їм потрібно ще раз наполегливо пояснити сутність нашої позиції щодо умов завершення війни.

Щодо тези про те, що українці з радістю погодяться на поступки в обмін на членство в ЄС, також потрібна активна роз'яснювальна робота. Мерц не є зрадником, навпаки, він активно підтримує нашу країну, тому на нього треба реагувати делікатно, змістовно і наполегливо пояснювати українську позицію.

Такі висловлення вимагають уваги, щоб уникнути плутанини між тим, що є реальністю окупації, і тим, що має бути юридично визнано. Україна продовжує наполягати на повному відновленні контролю над усіма територіями, і будь-які сигнали про компроміси в цьому питанні потребують чіткого роз'яснення як всередині країни, так і на міжнародній арені.