Судова практика Верховного Суду України 2025 року чітко окреслила межу між емоційними вимогами та реальними шансами на успіх у справах про відшкодування моральної шкоди. Тепер суди вимагають не просто факту порушення прав, а ретельного доведення характеру страждань та їхнього співмірного розміру, що часто змушує позивачів або скаржитися на мільйони, або навпаки — просити всього одну гривню для уникнення повної відмови.

У кримінальних провадженнях, де вина обвинуваченого вже доведена, шанси на отримання компенсації значно вищі. Однак навіть тут суми не є автоматичними: Верховний Суд підтверджує, що компенсація має бути розумною. Наприклад, у справах про ДТП суди можуть зменшувати вимоги до 100 тисяч гривень, якщо це відповідає обсягу страждань, але водночас визнають справедливість і мільйонних виплат у випадках тяжких злочинів, таких як умисне вбивство.

Цивільні спори вимагають від позивачів ще більшої доказовості. Судова практика показує, що навіть визнання наказу роботодавця незаконним не гарантує повного відшкодування, якщо сам працівник також порушував обов'язки. Натомість, якщо не доведено вини банку чи інших суб'єктів у заподіянні шкоди, суди відмовляють у позові, навіть якщо сума вимоги сягає мільйона гривень.

Особливу увагу суди приділяють справам проти держави-агресора. Верховний Суд чітко розмежував відповідальність: за шкоду, завдану внаслідок бойових дій, відповідає Росія, а не Україна. Вимоги стягнути компенсацію з української держави за зруйноване майно чи смерть у зоні бойових дій відхиляються через відсутність прямих дій з боку України, які б могли бути визнані протиправними.

Важливим прецедентом стала постанова Великої Палати Верховного Суду щодо незаконного складання протоколів патрульними поліцейськими. Суд встановив, що саме закриття справи за відсутністю складу правопорушення не є автоматичною підставою для компенсації. Відшкодування можливе лише тоді, коли доведено очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або свавільні дії поліцейських під час його оформлення.

Загалом, успіх у таких справах залежить не від емоційних оцінок, а від якості доказової бази та реалістичності вимог. Судова система рухається у бік більшої зваженості, де кожна гривня компенсації має бути чітко обґрунтована фактами, а не лише припущеннями про моральні страждання.