Гуманітарний коридор «Мокрани — Доманове» залишається одним із небагатьох доступних шляхів для цивільних, які намагаються виїхати з тимчасово окупованих територій України. Попри назву, цей маршрут не є спрощеним проходом — це виснажливий багатоступеневий процес, що включає тривалі черги, перевірки на кордоні з Білоруссю та складну логістику на українському боці.

Навантаження на цей пункт пропуску значно зросло після закриття в 2024 році коридору «Колотилівка — Покровка» у Сумській області. Тепер більшість людей, які хочуть вийти з окупації, змушені проходити через Волинську область, де їх зустрічають команди благодійних проєктів, зокрема волонтери, які допомагають у перші хвилини після перетину кордону.

Робота волонтерів починається одразу, коли люди з'являються на українському боці. Більшість із них перебувають у стані фізичного та емоційного виснаження, іноді повного розгублення. Завдання першої лінії — не просто оформити документи, а утішити, допомогти зв'язатися з рідними, виміряти тиск або просто сказати, що людина тепер у безпеці.

Історії, які трапляються на цьому кордоні, часто нагадують драматичні оповідання. Серед них — випадки, коли матері з трьома доньками, яких раніше повертали назад, нарешті змогли возз'єднатися з родиною, або чоловік, що втратив зір через стрес, дізнався про службу своєї доньки в армії. Кожна така зустріч вимагає індивідуального підходу та емоційної стійкості.

Найскладніше для команди волонтерів — це робота з літніми людьми, які не мають куди їхати далі. У таких випадках організації намагаються знайти тимчасове житло через волонтерів, щоб люди могли стабілізуватися та зрозуміти наступні кроки. Попри емоційне навантаження, ця робота триває щодня, часто без сну, коли потік людей починає приходити після опівночі.

Гуманітарний коридор «Мокрани — Доманове» залишається критично важливим шляхом для мільйонів українців, які шукають безпеки. Для тих, хто працює на цьому напрямку, це не героїчна місія, а рутинна, але необхідна присутність поруч із людьми в момент їхньої найбільшої потреби.