Третя серія так званих «плівок Міндіча», опублікована журналістами, містить нові деталі про те, як фігуранти справи «Мідас» Тимур Міндіч та Олександр Цукерман встигли втекти з України до початку слідчих дій. Згідно з розшифровками розмов, причиною їхнього термінового виїзду міг стати попереджувальний сигнал від колишнього заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Андрія Синюка.

Бізнесмен Тимур Міндіч покинув країну приблизно за чотири години до початку операції НАБУ та САП, тоді як Олександр Цукерман терміново виїхав через пункт пропуску «Паланка», а згодом опинився у Відні та Ізраїлі. Журналісти припускають, що фігуранти справи завчасно дізналися про підготовку обшуків, що дало їм можливість організувати втечу.

У центрі нових матеріалів перебуває Андрій Синюк, який у минулому обіймав посаду заступника керівника САП. Журналісти опублікували розшифровки розмов між Ігорем Миронюком та Дмитром Басовим, записаних за кілька місяців до операції «Мідас». У цих бесідах обговорювався Синюк як можливий канал для отримання інформації про роботу антикорупційних органів, де він нібито обіцяв «допомагати й підсвічувати».

За даними розслідування, 16 жовтня 2025 року, через три тижні після розмов фігурантів, Синюк нібито заходив у внутрішню систему антикорупційних органів та переглядав інформацію про осіб, які фігурували у справі «Мідас». Через десять днів після цього, як стверджують автори матеріалу, почалася термінова організація виїзду Цукермана за кордон.

Сам Андрій Синюк заперечує всі звинувачення, заявляючи, що не працював із матеріалами цієї справи, не передавав інформацію фігурантам і не був причетний до можливого витоку даних. Міндіч і Цукерман також наполягають, що їхній виїзд був запланованим, а не втечею. Офіційних підозр Синюку наразі не оголошували, а розслідування триває.

Політологи зазначають, що публікація нових записів сама по собі не гарантує покарання винних, але підкреслює системну проблему корупції в оборонній сфері. Експерти наголошують на важливості з'ясування мотивів витоку цих матеріалів, адже необережні дії можуть нашкодити обороноздатності країни, тоді як замовчування проблеми є не менш небезпечним.