Орбан пішов, але виклики для вступу України до ЄС змінилися: від політики до економіки

Зі зміною влади в Угорщині політичні перепони для вступу України до ЄС зменшилися, проте головний ризик тепер полягає в економічній стійкості інтеграції та управлінні наслідками для регіонів. Ера Віктора Орбана, яка довгі роки блокувала колективні рішення щодо України, добігає кінця, і політичний шлях до членства стає більш передбачуваним. Однак це не означає, що проблеми вирішені автоматично.

Тепер виклик полягає не в тому, чи буде підтримка, а в тому, чи зможе Європейський Союз зробити членство України економічно і соціально стійким для всіх сторін. Ключовим питанням стає не формальна відмова, а ризик затягування процесу, його фрагментації та ускладнення процедур. Досвід Західних Балкан показує, що тривалий невизначений процес розширення може підривати довіру з обох боків.

Для України це означає, що те, як організований вступ, визначатиме моделі зростання та регіонального розвитку на десятиліття вперед. Вступ до ЄС завжди створює переможців і програвачів, і в разі України масштаб цих змін буде значно більшим, ніж у попередніх хвилях розширення. Інтеграція кардинально змінить сільське господарство, промисловість, енергетику та регіональні економіки.

Хоча довгострокові переваги є значними, короткостроковий тиск буде нерівномірним і політично чутливим. Нинішня модель розширення, яка передбачає спочатку прийняття правил, потім політичне рішення і лише згодом економічну адаптацію, більше не відповідає реальності. Економічні наслідки вже відчуваються фермерами та виробниками, але відсутня скоординована структура для управління цими процесами на ранніх стадіях.

Це створює ризики для обох сторін: уряди країн-членів можуть уповільнити вступ через брак інструментів для внутрішньої адаптації, а для України це загрожує посиленням розриву між регіонами та соціальною нерівністю. Якщо не управляти економічними наслідками, це може послабити підтримку євроінтеграції в суспільстві та дати простір для політичних сил, що грають на економічних занепокоєннях.

Тому зараз особливо важливо структурувати вступ так, щоб він був вигідний усім. Це вимагає поєднання вступу до ЄС, відбудови України, залучення інвестицій та галузевої інтеграції в єдиний процес. Необхідно створити спеціальний координаційний механізм, який би з'єднував інституції ЄС, країни-члени та українських гравців. Євроінтеграцією треба управляти до вступу, а не після нього, узгоджуючи регуляторні реформи та інвестиційні рішення.

Мета полягає не в тому, щоб уникнути втрат, які є неминучими, а в тому, щоб зробити їх керованими та забезпечити раннє отримання вигод. Успіх інтеграції залежатиме від того, чи забезпечить вона відчутні покращення в промисловості, інфраструктурі та регіональному розвитку. Якщо інтеграція створить нові можливості, це посилить підтримку європейського шляху, інакше вона ризикує стати джерелом напруженості.

Членство України в ЄС – це вже не лише питання політичної волі, а питання здатності керувати процесом у збалансований і вигідний для широкого загалу спосіб. Вікно для забезпечення цього відкрилося саме зараз, після виборів в Угорщині.