Український ринок гуманітарного розмінування росте — вже понад 130 операторів протимінної діяльності мають змогу звільняти землі від вибухонебезпечних предметів. Два роки тому ця цифра була майже удвічі меншою. Водночас сфера протимінної діяльності стикається з викликами — браком кваліфікованих фахівців та необхідністю роботи над інституційною стійкістю.

"Рубрика" поспілкувалася з Тимуром Пістрюгою, головою одного з найбільших українських операторів протимінної діяльності — Асоціації саперів України, про те, якою нині є галузь гуманітарного розмінування і над чим українські оператори мають працювати вже зараз. У чому проблема? Близько 20% території України потенційно забруднені Нині Україна є найбільш замінованою країною у світі.

Як повідомляє директор Департаменту заходів протимінної діяльності ДСНС Сергій Рева, 133,3 тис. км² потенційно забруднені, включно з ТОТ. Це близько 20% всієї території держави. Міжнародний досвід протимінної діяльності свідчить про те, що реальний обсяг забруднення вибухонебезпечними предметами може становити не більше ніж 10% загального обсягу територій, які зазнали безпосереднього впливу збройної агресії.

Утім, навіть з цією поправкою замінованість територій має суттєві наслідки для країни, зокрема економічні. До прикладу, Україна втратила п'яту частину сільськогосподарських земель, а отже, й мільйони тонн сільгоспкультур. Це проблема міжнародного масштабу, адже від української агропродукції залежать сотні мільйонів людей у світі.

Страждають і людські життя та здоров'я. З початку повномасштабного вторгнення майже півтори тисячі людей постраждали через вибухонебезпечні предмети, понад 400 — загинули. Проблема замінованості територій накладається на гострий брак досвідчених кадрів у сфері протимінної діяльності, каже "Рубриці" голова Асоціації саперів України Тимур Пістрюга.

Зокрема, є нестача фахівців, які працюють з саморобними вибуховими пристроями, та операторів роботизованих комплексів. "Рубрика" поспілкувалася з Тимуром Пістрюгою про те, як Україна працює з розмінуванням територій в нинішніх умовах і що потребує покращення у цій сфері. У фокусі розмови — гуманітарне розмінування, тобто сертифіковане розмінування територій поза зоною бойових дій для убезпечення населення та повернення земель для економічного використання.

Яке рішення? Регулювання та координація протимінної діяльності Ключовим роком для формування державної системи протимінної діяльності в Україні став 2018-й. Тоді ухвалили профільний закон, який заклав базис для цієї сфери.

Згідно із законом, на найвищому рівні систему координує Національний орган з питань протимінної діяльності — це колегіальний орган, яким керує Міністерство оборони України. Водночас ключову роль у протимінній діяльності відіграє Міністерство економіки, яке координує реалізацію державної політики з гуманітарного розмінування.

Саме Мінекономіки розробляє Нацстратегію з протимінної діяльності до 2033 року та контролює її виконання. Міністерство, серед іншого, також налагоджує зв'язки з міжнародними донорами й партнерами у сфері протимінної діяльності. На оперативному рівні розмінування контролює Центр протимінної діяльності (ЦПМД).

Він сертифікує операторів протимінної діяльності, інспектує розміновані території, планує заходи з розмінування. За словами Тимура Пістрюги, початок вторгнення відіграв значну роль в удосконаленні ЦПД як органу. Голова АСУ зазначає, що після деокупації Київщини, Чернігівщини та Сумщини у квітні 2022-го його організація на першому етапі була єдиною, яка приступила до гуманітарного розмінування на цій території.

"Тоді ми допомогли Центру протимінної діяльності набрати свою оперативну готовність. Щоб набрати цю готовність, центр має на комусь проходити сертифікацію. Тому фактично на наших плечах ЦПМД проходив свою сертифікацію як сертифікаційний орган.

Те саме стосувалося й контролю якості", — каже Пістрюга. Для реалізації урядової програми з компенсації витрат фермерам створили окрему бюджетну установу при Кабінеті Міністрів — Центр гуманітарного розмінування (ЦГР). На початках, пояснює голова АСУ, головна роль установи полягала в тому, щоб виступати державним замовником послуг із розмінування фермерських земель.

Але центр розвивається, і серед завдань, які він виконуватиме, — сертифікація операторів, контроль якості очищених земель тощо. "Нині в Україні найскладніша система протимінної діяльності, але це й пояснюється тим, що в нас найскладніша ситуація", — каже голова АСУ. Як це працює?

Фінансування протимінної діяльності Тимур Пістрюга зазначає, що гуманітарне розмінування в Україні — це насамперед "донорська історія". На думку голови АСУ, з масштабом проблеми, що виникла після повномасштабного вторгнення, бюджет жодної країни світу не здатний впоратися самостійно. Державне фінансування наразі складає незначну частку від загальних потреб.

Наприклад, у 2026 році у державному бюджеті передбачено 2 млрд грн на гуманітарне розмінування ділянок сільгосппризначення за відповідною державною програмою. Водночас товарообіг лише одного великого гравця на ринку розмінування, АСУ, складає близько 25 мільйонів доларів (приблизно 1 млрд грн за чинним курсом), зазначає Пістрюга.

До того ж ті кошти, що проходять через державний бюджет, часто мають іноземне походження, як-от програма Ukraine Facility від ЄС. До слова, щодо підтримки протимінної діяльності в Україні: за даними Національної платформи протимінної діяльності, держава вже залучила понад 1,5 млрд доларів від партнерів на розмінування. Але голова АСУ вважає ці цифри умовними: "Я не думаю, що держава може підрахувати ці кошти.

Тому що для цього треба взяти бюджети всіх організацій, які працюють (у сфері протимінної діяльності — ред.), у тому числі напряму з донорами. Ми теж працюємо напряму з донорами. Мінекономіки, напевно, знає, який у нас товарообіг.

Адже АСУ визнана критично важливою організацією, ми можемо бронювати своїх людей. Відповідно, ми звітуємо перед Мінекономіки, що ми робимо, і в тому числі про кошти. Але я впевнений, є багато структур, для яких ця історія нецікава, особливо для міжнародних організацій — вони не звітуються".

Крім того, значна частина фінансової допомоги — не прямі кошти, а техніка. За словами Пістрюги, лише ціна автопарку із сотень роботизованих комплексів може сягати близько пів мільярда доларів. А допомога — це не лише роботи, а й металошукачі, засоби індивідуального захисту тощо.

При цьому голова АСУ каже: навіть незначні обсяги коштів від держави — вже добре. Більшим викликом є загроза скорочення міжнародної підтримки, яка, на думку Пістрюги, може почати згасати "скоріше рано, ніж пізно". Виходом є локалізація — робота українських операторів над власною інституційною стійкістю, аби бути готовими самостійно очищувати країну, коли іноземні партнери підуть з ринку.

Як відбувається розмінування на практиці Голова АСУ виділяє два головні механізми гуманітарного розмінування українських територій, маючи на увазі повний цикл робіт — від обстеження території до передачі її у споживання кінцевому споживачу. Перший з них уряд запровадив відносно нещодавно, у 2024 році. Йдеться про державну програму компенсації вартості розмінування земель сільськогосподарського призначення.

Вона полягає у тому, що аграрії можуть замовити послугу з розмінування землі у приватних операторів. Фактично це створює ринок гуманітарного розмінування. У межах програми держава компенсує 100% вартості розмінування для ділянок, очищених після 15 квітня 2024 року, та 80% для ділянок, очищених до цієї дати.

Розмінування за таким механізмом проходить у декілька етапів: Аграрій подає заявку на розмінування в Державний аграрний реєстр (ДАР), де здійснюють первинну перевірку — чи земля справді належить фермеру, чи пройшла вона нетехнічне обстеження і там справді виявили забруднення. ЦГР здійснює додаткову перевірку поданих документів.

Після схвалення заявки аграрій відкриває рахунок для відшкодування. ЦГР у системі Prozorro оголошує аукціон із закупівлі послуг на розмінування вашої ділянки й підписує договір з оператором-переможцем. Оператор проводить розмінування ділянки, її перевіряє ЦПМД, і ділянку передають у користування аграрію. За час дії програми вдалося звільнити понад 15 тис. га земель.

У 2026-му програму оновили, розширивши кількість суб'єктів, які можуть брати в ній участь. Більше про програму, умови та деталі участі в ній шукайте на відповідному сайті. Інший механізм передбачає гуманітарне розмінування поза ринком. Тимур Пістрюга пояснює на прикладі АСУ, яка не бере участі у тендерах.

Асоціація саперів України або проводить протимінну діяльність, спираючись на щорічні державні плани з розмінування, або напряму співпрацює з певними громадами. Вибравши ділянку для розмінування, оператор обов'язково надсилає запит до ЦПМД, щоб отримати дозвіл на роботу і уникнути перетину з іншими операторами. Вже після отримання дозволу відбувається поетапна робота з розмінування.

Спочатку організація проводить нетехнічне обстеження території (НТО) й визначає статус ділянки. Голова АСУ наголошує, що нові стандарти протимінної діяльності дозволяють пришвидшити процес розмінування завдяки повторному НТО. Тобто, якщо повторне НТО визначило ділянку як незабруднену (хоча перше обстеження показало інші результати), то її передають громаді без повного розмінування.

Це "найшвидший і найдешевший" шлях вивільнення територій. Якщо ж обстеження визначають землю як забруднену, то оператор переходить до наступних кроків: Розмінування (ручне, механізоване розмінування, очищення районів ведення бойових дій тощо ). Знешкодження вибухонебезпечних предметів.

Зовнішній контроль якості (до прикладу, проводить ЦПМД). Передача землі кінцевому користувачу. Тимур Пістрюга наголошує, що кожен з етапів потребує сертифікації.

АСУ, за його словами, має сертифікацію на всіх етапах і може забезпечити "замкнуте коло" послуг — від НТО до знешкодження. Але не всі оператори, навіть міжнародні, здатні проводити повний цикл робіт. Наприклад, оператор може мати сертифікат на НТО, але не мати сертифіката на знешкодження, який, за словами Пістрюги, найскладніше отримати.

У такому разі до знешкодження залучають, до прикладу, ДСНС. Варто зазначити, що нині держава працює над удосконаленням пріоритезації гуманітарного розмінування. Вже представили платформу GRIT, яка на основі понад 20 наборів даних допомагатиме планувати та моніторити гуманітарне розмінування, визначати пріоритетні ділянки для очищення.

Система пріоритизації має запрацювати до кінця 2026 року, а поки, зазначає Тимур Пістрюга, її активно не використовують. А це точно працює? Розвиток українських операторів та виклики Кількість операторів протимінної діяльності зростає — за даними Національної платформи протимінної діяльності, таких в Україні зараз 133.

Як зазначає голова АСУ, більшість з них — це українські організації. За словами Тимура Пістрюги, збільшення кількості українських операторів — це, зокрема, наслідок запуску програми компенсацій за гуманітарне розмінування, вона стимулює розвиток ринку: "Коли АСУ робила свої перші кроки, то в нас не було такої можливості, в нас не було жодної підтримки, ми все витягували на своїх плечах.

Зараз я кажу новим операторам, що у них класний шанс: вони можуть з чогось почати. Можуть працювати і вже мати компенсацію своїх витрат. Можливо, не 100%, але вже щось їм компенсовують — на початках у нас і цього не було.

Тому це однозначно класно для стимулювання операторів — за це можна дуже подякувати державі". Але тут є кілька нюансів. По-перше, голова АСУ пояснює, що хоч зареєстрованих операторів понад 130, але тих, хто нині працює і дає квадратні метри очищеної території, — близько 25.

Приблизно вісім з них — міжнародні. По-друге, складно оцінити, наскільки більша ефективність українських операторів порівняно із міжнародними колегами. Адже, пояснює голова АСУ, у комерційних тендерах, в яких переважно беруть участь саме українські оператори, площа розмінування прив'язана до кадастрових номерів.

Тобто оператор може виграти тендер на ділянку в 100 гектарів, але реально забрудненими з них можуть бути лише два гектари. Водночас у некомерційному розмінуванні, яким займаються переважно міжнародні та великі українські неприбуткові організації, як АСУ, ведуть підрахунок лише вивільнених забруднених або ймовірно забруднених зон.

У цій сфері відсоток очищених земель поки що більший у міжнародних організацій, але частка українських зростає, пояснює фахівець. Зважаючи на це, Тимур Пістрюга вважає доцільнішим оцінювати операторів не за кількістю розмінованих гектарів, а за їхньою спроможністю — кількістю штатних саперів, наявністю техніки та здатністю виконувати повний цикл робіт.

Адже нині держава спростила умови сертифікації для операторів, і увійти в сферу протимінної діяльності стало легше. Відповідно, кількісно українські оператори можуть переважати міжнародних колег, але їхні спроможності можуть бути значно нижчими. Як посилити спроможність Отож, з чим працювати українським операторам, щоб наростити спроможність?

Перше, каже Тимур Пістрюга, — робота з людьми. За його словами, все впирається у людський ресурс, і нині не вистачає саме кваліфікованих фахівців. Тут Пістрюга порівнює саперів із пілотами: щоб стати справжнім фахівцем, потрібні роки практики — недостатньо просто отримати сертифікат.

Особливо критично не вистачає вузькопрофільних спеціалістів: тих, хто вміє знешкоджувати саморобні вибухові пристрої, операторів роботизованих комплексів та кінологів з мінно-пошуковими собаками. Подолання цього виклику вимагає постійних інвестицій у навчання людей: "Навчання людей — це не дешева історія. Більше того, є специфічні навчання, які неможливо забезпечити в Україні, тож я маю фінансувати такі навчання десь за кордоном. Наприклад, в мене завтра починає шлях додому мій хендлер, якого я відправляв в Камбоджу.

І це серйозні бюджети. Але без інвестицій в людей ти не можеш взагалі думати про розвиток себе як оператора". Друге — вже згадана локалізація.

Тобто пріоритетом оператора має бути не швидкий заробіток через умовні тендери, а робота над своєю інституційною стійкістю. Цього можна досягти, зокрема, через залучення міжнародних інвестицій — АСУ, до прикладу, має прямі контракти з урядом Нідерландів чи World Food Programme. Довідково: Асоціація саперів України — українська неприбуткова організація у сфері протимінної діяльності.

Заснована 12 листопада 2018 року Тимуром Пістрюгою спільно з групою фахівців з метою розвитку системи протимінної діяльності в Україні. Асоціація має статус сертифікованого оператора протимінної діяльності та здійснює гуманітарне розмінування, включаючи обстеження територій і знешкодження вибухонебезпечних предметів.

Окремими напрямами роботи є інформування населення про ризики, пов'язані з вибухонебезпечними предметами, а також надання допомоги постраждалим. З 2024 року Асоціацію саперів України визнано критично важливою організацією для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення.

Організація реалізує проєкти у співпраці з міжнародними партнерами та донорами, зокрема Всесвітньою продовольчою програмою (WFP), ООН Жінки в Україні (UN Women), урядом Королівства Нідерландів, урядом Канади, а також міжнародними організаціями The Mines Advisory Group (MAG), Save the Children, Humanity & Inclusion та Fondation suisse de déminage (FSD) та іншими.