Річкова логістика в Україні: стагнація чи нові можливості після війни?

Українська річкова логістика фактично перестала існувати через війну, а основні логістичні потоки змістилися на морські порти. Директор з логістики компанії «НІБУЛОН» Сергій Калкутін розповів про головні виклики галузі та майбутнє внутрішніх водних шляхів. Останні два роки логістика пережила безпрецедентні зміни: якщо на початку вторгнення Дунай був рятівним маршрутом, то після відкриття зернового коридору вантажі знову пішли до портів Великої Одеси.

Компанія «НІБУЛОН», яка є одним із найбільших перевізників по внутрішніх водних шляхах, через блокування термінала в Миколаєві інвестувала 22,5 мільйона доларів у новий об'єкт у Дунайських портах. Ці інвестиції окупилися, і філія перевезла 3,8 мільйона тонн зерна. Однак зараз, коли великі порти відновили роботу, регіон втрачає конкурентоспроможність, що суттєво знизило вартість фрахту порівняно з Констанцою.

Економічна привабливість експорту зернових через Дунай суттєво зменшилася, тому галузь переживає стагнацію. Усі, хто залишився працювати на Дунаї, змушені говорити не про розширення, а про виживання. Логістичні потоки перенаправляються до портів Великої Одеси, де експорт є більш вигідним, тоді як флот на Дунаї використовується за межами України, зокрема в Румунії.

Дніпро заблокований через військові дії та підрив Каховської ГЕС, а Південний Буг не працює через блокування Миколаївського порту. Основна транспортна артерія, яка до війни перевозила 15 мільйонів тонн вантажів, втратила доцільність. Повернення судноплавства на Дніпро можливе лише в далекій перспективі після відновлення ГЕС та завершення бойових дій.

Відкриття Миколаївського порту могло б стати передумовою для часткового відродження річкового транспорту. Юридичних перепон для цього немає, але процес залежить від політичних та геополітичних домовленостей. Компанія готова почати вантажити судна вже через півтори години після заходу на причал, але поки що очікує на зміну ситуації на фронті.

«НІБУЛОН» не планує інвестувати в річковий флот, а зосереджується на ефективному використанні наявних активів. Автомобільний та залізничний транспорт у 2024 році не був надто прибутковим, тому розширення цих активів також не є економічно доцільним. Головний акцент робиться на оптимізації та підвищенні ефективності роботи.

В умовах війни держава активно підтримувала бізнес, реструктуруючи кредити та допомагаючи будувати нову інфраструктуру. Проте зараз потрібна більша підтримка від Міністерства інфраструктури щодо тарифоутворення, щоб зберегти конкурентоспроможність Дунайського напряму. Залізничні тарифи суттєво впливають на вартість перевезень, і їхня індексація може вбити альтернативні маршрути.

Дефіцит кадрів у галузі вирішується завдяки соціальним гарантіям та конкурентній оплаті праці. «НІБУЛОН» утримує ситуацію під контролем, забезпечуючи стабільність для своїх працівників. Компанія також реалізує великі проєкти з цифровізації, інтегруючи всі процеси в єдину ERP-систему для покращення логістичного управління.

Головними викликами для аграріїв на майбутнє стануть кліматичні зміни та триваюча війна. Виробники змушені адаптуватися до нових умов, переходячи на нішеві культури. Український бізнес виявився гнучким та здатним знаходити альтернативні рішення навіть у критичних ситуаціях, і готовий рухатися далі.