Незважаючи на спроби нового уряду Сирії зблизитися із Заходом та поширену недовіру до Москви, Росія залишається головним постачальником нафти до цієї країни. Поставки зросли на 75% і досягли близько 60 000 барелів на день, що робить Москву домінуючим гравцем на енергетичному ринку Сирії після падіння режиму Башара аль-Асада в грудні 2024 року.

Ці обсяги замінили Іран, який раніше був ключовим союзником поваленого лідера під час тривалої громадянської війни. Для Сирії, де внутрішнє виробництво нафти значно відстає від попиту, такі поставки стали критично важливими, хоча й становлять незначну частку загального світового експорту з Росії.

Економічна ізоляція країни та відсутність тісної інтеграції у світову фінансову систему обмежують можливості Дамаску. Навіть після скасування багаторічних санкцій з боку Європи та Вашингтону, відносини з Росією можуть ускладнити зв'язки Сирії з європейськими та американськими партнерами, стверджують чиновники.

Сирійський економіст Карам Шаар попереджає про ризик поновлення західних санкцій, якщо США не досягнуть угоди з Росією щодо України. Уряд Сирії усвідомлює цю загрозу і шукає альтернативних постачальників, проте поки що безуспішно намагається укласти угоду з Туреччиною.

Фінансові обмеження та комерційні ризики, зумовлені багаторічним конфліктом, роблять доступ до звичайних операторів танкерів майже неможливим. Це змушує країну покладатися на мережі, пов'язані з Росією, які залишаються одним із небагатьох реальних варіантів для забезпечення енергетичної безпеки.