Сіяти під вибухами: як аграрії Миколаївщини повертають життя на заміновані поля та стримують зростання цін

Миколаївська область, яка нещодавно була лінією фронту, сьогодні залишається однією з найнебезпечніших сільськогосподарських зон Європи. Після деокупації тисячі гектарів полів виявилися замінованими, проте аграрії повертаються туди, бо інакше не можна. Повної впевненості у безпеці немає навіть після роботи саперів, оскільки розмінування — це тривалий і дорогий процес, який часто очищає лише основні ділянки.

Трактористи виходять у поле, розуміючи, що під колесами може бути міна. Іноді техніка підривається, а боєприпаси знаходять просто під час посівної. Аграрії кажуть, що помилка тут — остання, тому вони працюють, дивлячись не лише на землю, а й на кожен метр перед собою. Цей ризик безпосередньо впливає на те, скільки коштуватиме їжа для українців.

На тлі війни в Україні фіксується зростання цін на овочі, фрукти та базову агропродукцію. Овочі подорожчали в середньому на 15–25%, а фрукти — на 20–30%. При цьому виробництво скорочується через скорочення посівних площ, нестачу робочої сили та погодні аномалії. Особливо критичним фактором став минулий сезон, коли південь України пережив посушливий рік.

Вартість поливної води для аграріїв сягала фактично космічного рівня, що для багатьох господарств зрошення стало або вкрай дорогим, або взагалі недоступним. Це напряму вдарило по врожайності. Окремим ударом по аграріях стало зростання собівартості через подорожчання палива, запчастин, добрив та електроенергії.

Але навіть у таких умовах аграрії Миколаївщини намагаються втримати ситуацію. Багато фермерів свідомо працюють із мінімальною маржею, а іноді й у нуль, аби продукція залишалася доступною для українців. Вони скорочують власний прибуток, оптимізують витрати та домовляються з постачальниками, щоб ціни на полицях не зростали ще швидше.

Для фермерів це вже не просто бізнес, а питання стійкості країни. Якщо не засіяти поля — не буде врожаю, а без врожаю не буде їжі. В умовах війни продовольча безпека стає стратегічним фактором, а аграрії Миколаївщини фактично працюють на другому фронті.

Попри небезпеку, регіон поступово оживає. Там, де ще нещодавно були позиції та обстріли, знову з'являються сходи. Зелені смуги пшениці — це знак того, що життя повертається навіть туди, де під землею все ще лежить війна. Поки сапери очищають землю, аграрії роблять свою роботу — сіють майбутнє.