Молочні господарства по всій Україні поки що живуть за рахунок залишків кормів минулого року, однак ці запаси вичерпаються в травні–червні, і тоді багатьом доведеться робити болісний вибір. За оперативними оцінками, близько 20% ферм уже розглядають варіант скорочення поголів’я, а зменшення стада на промислових фермах тільки за останні два місяці становило близько 2 100 голів та продовжує прискорюватися. Про це розповідає AgroWeek «Масове скорочення поголів’я та закриття ферм ми побачимо не раніше травня-червня, коли будуть закінчуватися корми 2025 року.

При такій високій вартості польових робіт 2026 року фермери приймуть рішення не сіяти кормові культури, а скорочувати поголів’я» За підсумками квітня 2026 року середня закупівельна ціна сирого молока в Україні становить 16,60 грн/л з ПДВ. При теперішніх витратах на корми, паливо та сервіс собівартість виробництва перевищує цю ціну, і різницю покривають лише залишки кормів попереднього сезону, які незабаром скінчаться.

Ціни кормів і ланцюг наслідків Очікується, що корми врожаю 2026 року подорожчають на 20–30% порівняно з попереднім роком через рекордно високу вартість посівної та операційних робіт. Переробники не мають достатнього ресурсу для підвищення закупівельної ціни через обмежену купівельну спроможність споживачів, тому збільшення витрат неможливо одразу переложити на кінцеву ціну.

Це створює замкнений ланцюг: ферма не може істотно знизити витрати і не отримує вищої реалізаційної ціни на молоко — отже господарства змушені скорочувати стадо. Менше поголів’я означає менше молока, що призведе до дефіциту сировини вже у третьому кварталі 2026 року. За прогнозами експертів, це спровокує подорожчання молочної продукції у роздрібі на 15–25% залежно від категорії товарів.

Парадокс ситуації в тому, що при високих цінах у магазинах фермери все одно залишаються в мінусі, а маржа концентрується в ланцюгах переробки та торгівлі. Хто витримав 2025 року і які перспективи У 2025 році промислові молочні ферми показали рідкісний для галузі успіх: поголів’я на промислових фермах збільшилося на 3% до 385 тис. голів, а виробництво зросло на 7%.

Такий позитивний результат відбувався на фоні нижчих затрат на корми та паливо. У 2026 році ті самі господарства опинилися в іншій реальності: витрати зросли на 20–30%, а ціна реалізації молока залишилася практично без змін.

Молочна аналітикиня Олена Жупінас попереджає, що разом зі зростанням витрат фермери стоятимуть перед потребою інвестувати у реконструкцію ферм для відповідності новим вимогам євроінтеграційного законодавства до 2028 року, що створює додаткове фінансове навантаження на сектор. Господарства, які вже вклалися в модернізацію та мають сучасні потужності, мають більші шанси витримати кризу. Водночас малі й морально застарілі ферми, де збігаються декілька джерел збитків, будуть вимушені скорочувати стадо або закривати виробництво.

Фермери обирають два основні сценарії реагування. Перший — точкове скорочення поголів’я до рівня беззбитковості: менше корів, менше витрат, але відновлення стада після стабілізації ринку займе 2–3 роки. Другий — вертикальна інтеграція: додавання власного переробного циклу (сир, масло, йогурт) і прямих каналів збуту через фермерські крамниці або HoReCa, щоб отримувати роздрібну маржу замість низької закупівельної ціни.

Вертикальна інтеграція особливо реалістична для малих ферм до 50 корів уже цього літа. Різниця в доході видно на прикладі: при закупівельній ціні молока 16,60 грн/л та реалізації власного сиру за 350–500 грн/кг маржинальність може зрости в рази. Для великих господарств цей шлях складніший і потребує значних інвестицій та часу.

Висновок для сектору однозначний: без корекції цінової політики, адресної підтримки та інвестицій у модернізацію велика частина галузі опиниться під тиском усе більшого скорочення поголів’я та зростання витрат, що рано чи пізно позначиться на доступності молочної продукції для споживачів.