Відносини між США та Іраном сьогодні завмерли у дивному та небезпечному стані, який експерти називають «ні миру, ні війни». Уявіть собі двох бійців, які після важких ударів відійшли в кути рингу і тепер просто свердять один одного поглядами, відмовляючись продовжувати бій, але й не опускаючи рук. Саме така хитка ситуація склалася у протистоянні двох держав, про що пише The New York Times.

Головна інтрига зараз – це змагання у витривалості. Президент США Дональд Трамп упевнений, що залізна хватка морської блокади, яку він запровадив проти іранських портів, задушить економіку Ірану. Він навіть скасував поїздку своїх ключових переговорників до Пакистану, вважаючи, що тегеранська сторона лише даремно витрачає час.

Іран має свої козирі. Іранці – майстри довгої гри і вважають, що зможуть терпіти довше, ніж американська адміністрація. Їхній розрахунок простий: доки іранські порти блоковані, під загрозою знаходиться вся Ормузька протока — головна «артерія» світової нафти. Тегеран вірить, що за кілька тижнів ціни на бензин у світі злетять так високо, що Трампу доведеться самому кликати їх за стіл переговорів, щоб урятувати світову економіку.

Політолог Сасан Карімі порівнює нинішню ситуацію із підсумком ізраїльсько-іранської війни, що сталася у червні минулого року. Тоді гармати замовкли, але проблеми не вирішились, що створило «стратегічну невизначеність». Іранці бояться, що поки вони чекають на економічне диво, США чи Ізраїль можуть раптово завдати нового удару.

Усередині Ірану ситуація тривожна. Для простого мешканця Тегерана чи Ісфахана політика — це насамперед порожні полиці та цінники. У країні не вистачає ліків та навіть хімії для виробництв, йдуть масові звільнення. Економісти пророкують, що якщо ситуація «ні миру, ні війни» затягнеться, ціни в Ірані зростуть на 70%, а якщо знову почнуть падати бомби — на 120%.

Поки офіційні переговори в Пакистані зірвані, іранський міністр закордонних справ Аббас Аракчі розвинув бурхливу діяльність. Він кидається між Оманом, Пакистаном і збирається до Росії, спробуючи знайти хоч якусь опору, доки Трамп тримає іранські порти у блокаді. Таким чином, обидві сторони бояться здатися слабкими.

У результаті світ спостерігає за найнебезпечнішою у світі грою в «хто перший моргне», де ціною програшу може стати глобальна економічна криза чи нова велика війна. Ситуація небезпечніша за коротку війну, тому що обидві сторони відмовилися від діалогу, але не відмовилися від мови сили.