Російська влада вперше за довгий час втратила єдиний орієнтир, а російські чиновники та бізнесмени припинили пов'язувати майбутнє країни з діями Володимира Путіна. Згідно з аналізом The Economist, війна в Україні стала каталізатором процесу, який веде систему Кремля до неминучого розколу та втрати контролю над ситуацією.

Ключовим сигналом зміни настроїв стала мова еліт: якщо раніше дії влади описували як «спільну справу» з використанням слова «ми», то тепер це називають «його» історією. Рішення диктатора все частіше називають дивними, а майбутнє розглядають як процес, що розвиватиметься незалежно від нього. Це свідчить про те, що в Росії вперше з'явилися уявлення про життя без Путіна.

Першою причиною кризи стало суттєве зростання витрат на війну, яка переросла з обмеженої «спеціальної операції» у затяжний конфлікт. Це призвело до інфляції, зростання податків, погіршення інфраструктури та посилення цензури. Схема, за якою суспільство мало жити звичним життям, зруйнувалася, а контроль держави став тотальним.

Другий фактор пов'язаний із поверненням еліт до Росії та необхідністю чітких правил гри всередині країни. Оскільки західні інститути більше недоступні, конфлікти доводиться вирішувати в умовах слабких інституцій. За останні три роки у приватного бізнесу вилучили активи на 5 трильйонів рублів, що стало найбільшим переділом власності з часів 1990-х, і тепер еліти вимагають механізмів для вирішення спорів.

Третій аспект стосується геополітичних змін, до яких призвів сам Путін. Росія втратила переваги, які мала раніше: залежність Європи від газу, вплив у Раді Безпеки ООН та статус ядерного посередника. Світовий порядок руйнується, і без чіткого «зовнішнього» ворога Росія втратила ідентичність, не маючи прикладу для наслідування чи протистояння.

Четвертою причиною є посилення ідеологічного контролю без надання суспільству жодних вигод. Старий договір, де лояльність обмінювалася на комфорт, зник, залишивши лише тиск, обмеження та цензуру, особливо в цифровому просторі. Разом ці фактори створюють ситуацію цугцвангу, де будь-які дії влади для підтримки системи лише пришвидшують її ослаблення.

Відновити зв'язок між владою та майбутнім вже неможливо, і цей розрив стає глибшим. Невдоволення серед росіян через наслідки війни може стати серйознішим викликом для Путіна, ніж попередні спроби переворотів, оскільки система втрачає легітимність та здатність до самовідтворення.