Вчені NASA виявили плісняву, здатну вижити на Марсі: що це означає для Землі

Деякі земні організми виявилися стійкішими до космічних випробувань, ніж вчені могли собі уявити. Експерименти NASA з пліснявою Aspergillus calidoustus показали, що її спори здатні витримати подорож до Марса. Цей результат змушує науковців переглянути підходи до захисту космічних місій від біологічного забруднення.

Дослідження, опубліковане в журналі Applied and Environmental Microbiology, доводить, що гриб може витримати майже всі етапи марсіанської місії. Вчені давно знають, що гриби — живучі створіння, але нові експерименти перевершили всі очікування. Команда дослідників на чолі з мікробіологом Кастурі Венкатесвараном перевірила здатність мікроорганізмів, які мешкають у надстерильних приміщеннях космічного агентства.

Попри всі фільтри, стерилізацію та суворі протоколи, деякі мікроби не просто вижили — вони адаптувалися до низької вологості, перепадів температур та дефіциту поживних речовин. Саме таких "незламних" дослідників піддали найжорсткішому іспиту. Науковці відтворили умови космічної подорожі та поверхні Марса: екстремальний холод, інтенсивний ультрафіолет, іонізуючу радіацію, низький тиск і навіть марсіанський ґрунт — реголіт.

Серед 27 штамів грибів, зібраних під час підготовки місії "Марс-2020", Aspergillus calidoustus вижив майже в усіх тестах. Знищити його вдалося лише завдяки комбінації екстремально низьких температур і високого рівня радіації. Це означає, що навіть найсуворіші заходи безпеки можуть бути недостатніми для повного придушення життєздатних спорових мас.

Дослідження надає перші докази, що складні клітини — еукаріоти — потенційно можуть зберігатися на всіх етапах космічної місії: від підготовки на Землі до життя на інших планетах. Це відкриває нове поле для дискусій про планетарний захист та необхідність розробки нових методів дезінфекції космічного обладнання.

Наразі завдання вчених — розробити ефективні запобіжні заходи захисту. Результати цих експериментів мають значення не лише для космічної програми, а й для розуміння меж життєздатності земної біоти в найжорсткіших умовах Всесвіту.