Верховний Суд України ухвалив рішення, яке може суттєво ускладнити життя власникам нерухомості. 17 квітня 2026 року суд відмовив власнику квартири у виселенні колишньої невістки та її дитини, попри те, що вони більше не мали згоди на проживання. Це рішення фактично обмежує право власника розпоряджатися своїм майном за власним бажанням.

Ключовим аргументом суду стала не формальна наявність права власності, а тривалий час проживання відповідачів у квартирі. Суд визнав, що у них сформувався стійкий зв'язок із цим місцем, вони були прописані та не мали іншого житла. Адвокат Юрій Демченко зазначає, що тепер сам факт володіння квартирою не гарантує можливості швидко позбутися мешканців, яких власник колись дозволив там жити.

Судова практика може змінитися для всіх, хто дозволяв родичам чи знайомим проживати у своїй квартирі без чіткого оформлення документів. Нижчі суди, ймовірно, орієнтуватимуться на цей прецедент, вважаючи виселення непропорційним втручанням у право на житло. Навіть якщо власник залишається власником, фактично користуватися житлом за своїм бажанням він може не змогти.

Щоб уникнути подібних проблем, експерти радять не реєструвати сторонніх осіб без повного розуміння наслідків. Будь-яке проживання, навіть тимчасове, бажано оформлювати письмово: укладати договір оренди або чітко визначати строки та умови безоплатного проживання. Особливу увагу слід приділяти випадкам, коли у квартирі живуть діти, оскільки суди додатково враховують їхні інтереси та стабільність.

Рішення у справі № 522/15146/22 стало важливим попередженням для власників нерухомості по всій Україні. Право власності залишається фундаментальним, але воно більше не є автоматичною гарантією швидкого вирішення житлових спорів з колишніми мешканцями.