Війна між США та Ізраїлем проти Ірану стала не лише регіональним конфліктом, а й глобальним тестом для системи безпеки Заходу. Військові експерти та дипломати стверджують, що цей конфлікт гостро підкреслив п'ять критичних прогалин у підготовці НАТО до можливого зіткнення з Росією. Аналітики наголошують, що уроки з обох війн — в Україні та на Близькому Сході — мають стати основою для переробки оборонної стратегії Альянсу до 2029 року.

Першою та найгострішою проблемою стала критична нестача боєприпасів. США вже витратили половину запасів ракет системи ППО Patriot, а європейські виробники попереджають про швидке вичерпання ракет Aster та Mica. Якщо Росія продовжить масоване виробництво ударних дронів, захисні ракети НАТО можуть закінчитися за кілька тижнів. Експерти радять зосередитися на дешевших альтернативах та розбудові пасивної оборони.

Друга серйозна загроза полягає у обмеженні повітряних можливостей. Здатність Ірану вести обстріли попри авіаційну кампанію США свідчить про те, що звичайна авіація не завжди здатна змусити країну підкоритися. НАТО має переосмислити концепцію панування в повітрі та інвестувати у високоточне озброєння дальнього радіусу дії, здатне уражати об'єкти ворога в глибині його території.

Третім пунктом у списку проблем названо недостатньо потужні військово-морські сили. Розгортання європейських кораблів у Перській затоці виявилося повільним, а технічні проблеми з британським есмінцем стали символом загальної низької готовності флоту. У будь-якій війні з РФ морські сили відіграватимуть ключову роль у боротьбі з підводними човнами та нейтралізації крилатих ракет, тому інвестиції у флот є нагальними.

Четверта проблема — це глибокий політичний розкол всередині Альянсу. Європа ігнорувала вимоги США щодо підтримки війни з Іраном, що призвело до напруги між Вашингтоном та Брюсселем. Ризик полягає в тому, що лідери США можуть обмежити свою участ у конфлікті, тому європейцям варто чітко пов'язати свою допомогу з конкретними зобов'язаннями США щодо захисту НАТО.

П'ятою критичною прогалиною є недостатня інтеграція України в інституційну структуру Альянсу. Київ вже відправив експертів з БпЛА та уклав партнерські угоди з країнами Перської затоки, але НАТО має активніше працювати над створенням «поясу» засобів протидії дронів ближче до кордону з Росією. Глибші промислові зв'язки з Україною допоможуть Альянсу краще розуміти сучасні виклики безпеки.

Війна з Іраном довела, що Європа не може сподіватися лише на обіцянки західних партнерів. Час лестощів минув, і тепер Альянсу потрібно діяти швидко, щоб закрити ці прогалини. Інакше до 2029 року Росія може стати повністю готовою до атаки на країни НАТО, і тоді ціна помилки буде надто високою для всіх.