Довгоочікувана зустріч президента США Дональда Трампа та лідера Китаю Сі Цзіньпіна відбудеться в Пекіні 14–15 травня. Ця дата була перенесена з квітня після того, як Вашингтон вирішив відкласти візит через активні військові дії проти Ірану. Саміт відбудеться після серії конфліктів, включаючи операції у Венесуелі та удари по Ірану, що почалися наприкінці лютого.

Перенесення зустрічі було необхідним кроком для обох сторін. Як зазначає Денніс Вайлдер, колишній високопосадовець Раді національної безпеки, було б неприпустимим, щоб президент США прибув до Пекіна на урочистий прийом мільйонів людей, поки в регіоні триває війна. Китайська сторона також з полегшенням сприйняла це рішення, оскільки участь у саміті під час атаки на їхнього партнера виглядала б неетично.

Китайські партнери сприймають дії США не як локальний конфлікт, а як системну атаку на своїх союзників, включаючи Іран, Венесуелу та Кубу. Вони бачать у цьому спробу витіснити Китай із Західної півкулі та обмежити його глобальний вплив. Водночас обидві держави прагнуть заморозити торговельну війну, оскільки жодна зі сторін не зацікавлена у подальшому погіршенні економічних відносин.

Торгівельні переговори, ймовірно, залишаться в центрі уваги саміту. Трамп намагається укласти «велику і красиву угоду», яка вже включає закупівлю 500 літаків Boeing та експорт сої. Китай також розраховує на певні поступки, зокрема щодо обмежень на експорт чіпів Nvidia, які були частково скасовані. Питання Тайваню залишається чутливим, і можливі зміни у формулюваннях можуть викликати занепокоєння в Конгресі США.

Унікальність поточної адміністрації полягає в тому, що ключові рішення приймаються безпосередньо в Овальному кабінеті, що робить процес менш передбачуваним. Трамп має значну свободу маневру, змінюючи позицію навіть під час поїздок. Це створює дивне поєднання: найпередбачуваніший лідер у світі взаємодіє з найбільш непередбачуваним.

Китайські аналітики бачать у війні з Іраном певні переваги для себе, припускаючи, що США швидко витрачають свої військові ресурси, такі як ракети THAAD і Patriot. Вони вважають, що зосередження Вашингтона на Близькому Сході та Західній півкулі відверне увагу від Східної Азії, що може стати стратегічною вигодою для Пекіна.