Європейські вчені вперше системно взялися за очищення морського дна від відходів, які осіли на глибині, а не лише за сміття на поверхні. Проект SeaClear 2.0 із фінансуванням ЄС успішно поєднав штучний інтелект і робототехніку для знаходження та витягування великих об'єктів, таких як шини та металеві конструкції, до того, як вони розпадуться на мікропластик.

Проблема донного сміття довго залишалася поза увагою, оскільки більшість відходів з часом тоне й накопичується роками. Поступово руйнуючись, вони перетворюються на мікропластик, який розповсюджується екосистемами і стає практично недоступним для вилучення. Саме тому дослідники зробили ставку на раннє виявлення великих об'єктів, щоб запобігти подальшому забрудненню.

Система являє собою розподілену мережу автономних пристроїв під керуванням з поверхні. Безпілотне судно SeaCAT координує операцію, дрон SeaHawk з повітря визначає зони скупчення сміття, а підводний апарат Mini TORTUGA точно картографує дно. Для збору відходів задіяні компактні роботи SeaBees, які працюють у вузьких зонах, а важкі об'єкти підіймають за допомогою роботизованого захоплення.

Ключову роль відіграє штучний інтелект, який обробляє дані з камер і сонарів, відрізняючи сміття від природних об'єктів, таких як каміння чи морські мешканці. Людина залишається в контурі управління, тоді як автономні системи беруть на себе основне навантаження. За словами координатора проєкту, професора Барта де Схуттера, технологія вже демонструє практичні результати.

Під час випробувань у Гамбурзі та Марселі вдалося витягти автомобільні шини, металеві огородження та фрагменти суден. Після доопрацювання захоплювального механізму ефективність різко зросла: за 30–40 хвилин вдавалося просканувати й очистити повну контрольну ділянку, а менш ніж за годину — підняти великогабаритне сміття.

Наступні випробування заплановані у Венеції, Дубровнику та Таррагоні. До завершення проєкту наприкінці 2026 року дослідники мають намір довести систему до стану, придатного для реального впровадження. Якщо технологія підтвердить свою ефективність у масштабі, вона може стати одним із перших дієвих рішень для системного очищення морського дна.

Успіх цього проєкту має важливе значення для екології всього світу, включаючи Україну, оскільки забруднення океанів не знає кордонів. Розроблена система може стати еталоном для майбутніх міжнародних ініціатив зі збереження морських екосистем та боротьби з пластиковим забрудненням.

Дослідники наголошують, що завдання очищення морського дна, яке досі вважалося практично нерозв'язним, тепер набуває реальних обрисів. Впровадження таких технологій дозволить зменшити кількість мікропластику в ланцюгах живлення та зберегти біорізноманіття океанів для майбутніх поколінь.