Світова економіка стоїть на порозі нової потужної кризи, спричиненої ескалацією збройного конфлікту в Ірані та блокадою Ормузької протоки. Цей стратегічний маршрут, що забезпечує експорт енергоносіїв та сировини, став ключовим фактором загрози глобальної продовольчої безпеки. За прогнозами міжнародних організацій, людство вже у 2027 році може зіткнутися з гострим дефіцитом їжі, якщо ситуація не стабілізується.

Найбільшого удару зазнає аграрний сектор, оскільки країни Перської затоки постачають близько 30% світового обсягу азотних добрив. Блокування логістичних каналів зробило доставку цих ресурсів фермерам по всьому світу вкрай невизначеною. Якщо бойові дії триватимуть до другої половини 2026 року, аграрії зіткнуться з неможливістю отримати достатню кількість підживлення для осінніх та весняних посівів.

Українські землевласники вже відчули наслідки цієї ситуації на власному досвіді. За даними на середину квітня 2026 року, вартість проведення посівної кампанії в країні зросла на 20%, тоді як світові ціни на добрива піднялися майже на 50%. Експерти застерігають, що без необхідного підживлення врожайність зернових та технічних культур суттєво знизиться, а собівартість виробництва сільгосппродукції стане економічно невигідною.

Прогнози на найближчі роки виглядають тривожно: очікується подальше зростання цін на азотні добрива, а логістичні витрати можуть збільшитися ще на 30%. Це змусить українських фермерів скоротити площі під посівами на 15–20%, що вимагатиме перебудови світових транспортних маршрутів та пошуку нових постачальників ресурсів.

Всесвітня продовольча програма ООН закликає звернути особливу увагу на загрозу, яку несе конфлікт в Ірані. Перебої з постачанням енергоносіїв через Ормузьку протоку прямо впливають на вартість транспортування їжі, і за попередніми оцінками, десятки мільйонів людей можуть опинитися на межі голоду. Затяжний характер конфлікту означатиме, що наслідки дефіциту добрив агросектор відчуватиме щонайменше найближчі два роки.

Ситуація в Ірані стала критичним «чорним лебедем» для світової економіки, і стабільність у Перській затоці напряму залежить від продовольчої безпеки всього світу. Ціни на основні продукти та добрива можуть залишатися нестабільними протягом наступних років, вимагаючи від держав та бізнесу оперативних рішень для мінімізації втрат.