Вчені з'ясували, що різке зменшення населення Європи п'ять тисяч років тому було наслідком не лише культурних змін, а й реальної заміни людей. Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Ecology & Evolution, показало, що старі спільноти зникли, а їхнє місце зайняли нові мігранти, що кардинально змінює уявлення про розвиток континенту в епоху неоліту.

Генетики проаналізували ДНК 132 осіб, похованих у великому некрополі в Бюрі на північ від Парижа. Порівняння геномів людей, похованих до і після перерви у використанні кладовища, виявило відсутність тісних споріднених зв'язків між цими групами. Це свідчить про те, що між кінцем IV та початком III тисячоліття до нашої ери відбувся демографічний розрив, а не поступовий еволюційний розвиток однієї спільноти.

Генетичні дані вказують на те, що нові групи, які заселили регіон, були споріднені з населенням півдня Франції та Піренейського півострова. Це підтверджує гіпотезу про масштабну міграцію з півдня на північ Європи близько 2900 року до нашої ери. Такий процес створив своєрідний демографічний вакуум, який дозволив новим популяціям швидко розширити свої території.

Причини цього колапсу, ймовірно, були комплексними. Археологи фіксують занепад будівництва мегалітів та відновлення лісів, що свідчить про скорочення сільського господарства. Додатковим фактором стали епідемії: у зразках знайдено ДНК збудника чуми Yersinia pestis, а щільне проживання людей і тварин могло провокувати спалахи інфекційних хвороб.

Зміни торкнулися й соціальної структури суспільства. Якщо раніше в похованнях переважали близькі родичі, то в новий період їхня частка зменшилася, а серед похованих з'явилось більше людей без тісних родинних зв'язків. Це може свідчити про фрагментацію соціальних груп та складнішу організацію суспільства, пов'язану з приходом нових мігрантів.

Результати дослідження з Бюрі узгоджуються з даними з Німеччини та Скандинавії, підтверджуючи, що Європа того часу розвивалася через періоди занепаду та відновлення. Ці відкриття демонструють, що доісторичні суспільства були вразливими перед обличчям екологічних змін, хвороб та міграційних процесів, які визначали подальшу історію континенту.