У публічному просторі дедалі частіше лунають заяви про критичний дефіцит робочої сили в Україні, який нібито сягає 2 мільйонів осіб, і про необхідність залучення іноземних мігрантів. Проте експерт Ігор Гарбарук категорично заперечує ці цифри, називаючи їх маніпуляцією без чіткої методології. За його словами, в умовах війни та зміни економічної структури такі оцінки є некоректними і не відображають реальну ситуацію на ринку праці.

Ключовим фактором, який часто ігнорують у дискусіях, є масштабна міграція власних громадян. Якщо 8–10 мільйонів українців виїхали за кордон, вони перестали споживати товари та послуги всередині країни. Це призвело до суттєвого падіння внутрішнього попиту, а отже, економіка просто не потребує такої кількості працівників, як це було до війни. Міжнародні дані свідчать, що українські біженці вже активно інтегруються в ринки праці ЄС, що означає втрату значної частини робочої сили для України.

Експерт також вказує на те, що ідеї про імпорт мігрантів часто диктуються бажанням бізнесу здешевити робочу силу замість інвестицій у технології. Натомість майбутнє економіки, на думку Гарбарука, лежить у площині автоматизації та роботизації. Світовий досвід, зокрема приклад Amazon, показує, що фізичну працю все частіше виконують машини, що дозволяє підвищити ефективність та створити якісніші робочі місця без необхідності завозити дешеву робочу силу з-за кордону.

Окрім економічних аргументів, експерт наголошує на соціальних та безпекових ризиках. В умовах війни в Україну не приїдуть висококваліфіковані інженери чи науковці, а лише ті, хто шукає будь-яку можливість заробити. Це може створити загрозу соціальної напруги, особливо після повернення ветеранів, які потребують адаптації. Гарбарук нагадує, що ті, хто хоче працювати в Україні, мають спершу довести свою причетність до країни через її захист, а не просто використовувати її як територію для заробітку.

Головною альтернативою імпорту робочої сили експерт називає повернення українців, для чого необхідно створити стабільні умови: роботу, гідні зарплати, безпеку та доступне житло. Розвиток комунального житла та мобільності дозволить людям переїжджати туди, де є робота, не витрачаючи половину зарплати на оренду. Україна має інвестувати у власних людей та будувати сучасну модель держави, уникаючи помилок інших країн, які зіткнулися з демографічною кризою.