Конституційний суд України розглядає важливу справу, яка може змінити підходи до умовно-дострокового звільнення засуджених за особливо тяжкі злочини. Другий сенат суду 6 травня 2026 року розглянув скаргу Анатолія Лужинецького, який відбуває довічне покарання і прагне отримати можливість служити в Збройних Силах України.

Засуджений оскаржує положення статті 81-1 Кримінального кодексу України, яка фактично забороняє звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, навіть якщо вони виявляють бажання захищати Батьківщину. Лужинецький стверджує, що за 25 років ув'язнення він змінився і готовий до самокерованої правослухняної поведінки, тому виключення його зі списку тих, хто може захищати країну, є порушенням його прав.

До цього моменту суди нижчих інстанцій вже відмовили у задоволенні клопотання засудженого. Вінницький міський суд у вересні 2025 року відхилив заяву, а Вінницький апеляційний суд у жовтні того ж року залишив це рішення без змін. Тепер питання про конституційність норми, яка заважає службі в армії для довічних засуджених, вирішує саме Конституційний суд.

Суддя-доповідач Віктор Городовенко наголосив на значущості цієї справи, після чого засідання перейшло до закритої частини для ухвалення рішення. До розгляду були залучені запити до Президента, Верховної Ради, Міністерства юстиції та низки наукових установ, що займаються правом.

Рішення Конституційного суду матиме далекосяжні наслідки не лише для конкретного засудженого, а й для всієї правозастосовчої практики в Україні. Воно визначить, чи можуть особи, засуджені за умисне вбивство двох осіб, отримати шанс на службу в ЗСУ, і чи є така заборона відповідною до Конституції.

Справа демонструє складність балансу між покаранням за тяжкі злочини та можливістю виправлення та служіння державі. Від висновків суду залежить, чи відкриється шлях до УДО для інших засуджених, які прагнуть долучитися до оборони країни.