Відомий портрет «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі, створений на початку XVI століття, може містити перше в історії зображення спадкової хвороби, яку офіційно визнали лише у XIX столітті. Науковці стверджують, що на полотні зафіксовані характерні ознаки сімейної гіперхолестеринемії — генетичного розладу, що заважає організму виводити «поганий» холестерин.

Детальний аналіз картини виявив дві ключові деталі: жовтувату пляму біля лівої повіки жінки та невеликий набряк на правій руці. У сучасній медицині ці симптоми відомі як ксантелазма та ксантома, які є прямими індикаторами критично високого рівня холестерину в крові.

Дослідження, опубліковане у 2008 році в журналі Current Cardiology Reviews, припускає, що модель портрета — Ліза Герардіні — страждала саме на цей генетичний розлад. Норвезький лікар Лейв Осе, автор роботи, зазначив, що цей шедевр мистецтва є найдавнішим можливим медичним свідченням спадкового високого холестерину.

Портрет був написаний приблизно у 1506 році, тоді як офіційний медичний опис сімейної гіперхолестеринемії з'явився лише у 1852 році — через 346 років. Історики зазначають, що Ліза Герардіні померла у віці 37 років, і хоча точна причина її смерті невідома, науковці пов'язують це з високим ризиком серцево-судинних захворювань у молодому віці.

Лікарі нагадують, що ефективне лікування підвищеного холестерину з'явилося лише у XX столітті після винаходу статинів. Хоча схожі симптоми помічали й на інших полотнах, наприклад, у «Портреті старої жінки» Франса Халса, робота да Вінчі залишається унікальним документом історії медицини та мистецтва.