Відомий український поет з Хмельниччини Павло Гірник відзначає свій 70-річний ювілей 30 квітня. Його життєвий шлях — це не лише літературні здобутки, а й активна громадянська позиція, яка сформувалася ще в роки здобуття Україною Незалежності. Гірник залишається прикладом людини, яка все життя будує незалежність у собі, поєднуючи творчість з боротьбою за правду.

У 90-х роках Павло Гірник став одним із фундаторів Народного Руху України на Хмельниччині. Він брав участь у страйкових акціях, мітингах та голодуваннях проти комуністичної влади, зокрема проти будівництва другого енергоблоку на Нетішинській АЕС. Саме у цей період він редагував самостійну газету «Пробудження», де першими піднімали теми Голодомору та політичних репресій, про які радянська преса мовчала.

Фото до матеріалу: Павлу Гірнику — 70: від активіста РУХу до лауреата Шевченківської премії

Народившись у Хмельницькому у 1956 році в родині письменника та етнографа, Гірник з дитинства відчував глибокий зв'язок із спадком Тараса Шевченка. Його мама, Тамара Дмитрівна, прищепила синові любов до української літератури та мови, що згодом визначило його світогляд. Поет закінчив Київський педагогічний інститут і працював учителем української мови в сільських школах, де бачив живий народний дух, на відміну від міського середовища.

Після здобуття Незалежності та отримання Національної премії імені Тараса Шевченка у 2009 році за збірку «Просвітається», поет свідомо обрав життя в селі на Деражнянщині. Він відійшов від міської метушні, щоб дихати вільніше та бути ближчим до живої мови. Навіть у віці Гірник продовжує писати, не полишаючи своєї творчої ниви.

Сьогодні, у часи повномасштабної війни, вірші Павла Гірника звучать як глибокий екзистенційний заклик до нації. Він називає війну з Росією буттєвою, війною на виживання, яка триватиме доки існуватиме ворожа екзистенція. Поет вірить у незнищенність українського духу, який відроджується навіть у найтяжчі часи, як це було в історії з козацькою Січчю та гайдамаками.

Ювілейний рік для Павла Гірника — це нагода згадати його внесок у становлення української державності та культури. Від активіста, що голодував на майдані, до лауреата найвищої премії країни, він залишається вірним своїм принципам, продовжуючи будувати незалежність через слово та особистий приклад.